У привітанні Руслан Марцінків звертається до городян та гостей міста і розмірковує, за що можна любити Франківськ:
"Зі святом тебе, наше місто! Місто наших батьків, місто наших дітей! – звернувся мер. – За що я люблю Івано-Франківськ?
За те, як це місто просинається з ранковим сонцем у кожному вікні.
За те, як це місто звучить співом птахів, шелестом дерев, голосами наших дітей.
Я люблю Івано-Франківськ за те, як це місто живе, як у сквері Міцкевича з першим теплом малеча губиться посеред квітів і береться перебирати камінці на клумбах.
За вуличних музик, які займають свої звичні місця на стометрівці, за те, як з оглядового майданчика на ратуші можна зазирнути в кожен двір міста, за те, як зустрічаю людей на вулицях, а вони посміхаються, наче рідні.
Я люблю наше місто за те, як воно спокійно засинає, щоби зранку прокинутися знову.
Я пам'ятаю минуле Франківська, цим він мені дорогий. Проте я бачу його майбутнє і не боюся йти вперед стрімкими кроками.
355 років живе місто різними долями, історіями, назвами і державами. Але єдиними серцями, які щодня відчувають себе частиною нашого міста.
Нехай Івано-Франківськ буде не просто містом для життя. Але й містом вашого життя!"
