Сьогоднішня мистецька акція у ЦСМ підсумувала трирічний етап, коли муніципальний Центр очолював художник, мистецтвознавець Анатолій Звіжинський.
Показовий – з вогником і музикою – похорон Сучасного Мистецтва в комунальному ЦСМ франківські художники вважають початком Вільного Центру Сучасного Мистецтва. Саме такий задекларували на сьогоднішньому похороні, якому передувала зустріч ініціативної групи зі створення ЦСМ на громадських засадах.
Екс-директор муніципального Центру Сучасного мистецтва Анатолій Звіжинський:
– ЦСМ починався на початку 2000-х, коли Ігор Панчишин (художник, архітектор, учасник "Станіславського феномену", ініціатор та організатор мистецького бієнале "Імпреза" у Франківську – ред.) намагався оформити це поняття "Центр Сучасного Мистецтва" в Івано-Франківську у дієву структуру. Початок був покладений. І після півтора року роботи з управлінням культури мерії ми все-таки юридично оформили таку структуру. І це, як на мене, важливо. Важливо робити такі центри саме у державних та муніципальних структурах. Бо сучасне мистецтво у нас досі залишається нелегітимним на державному рівні – немає музеїв СМ, немає галерей СМ. Приватні – є, а державних – немає. Доки ми якось не пояснимо нашим державним мужам, управлінцям, що світ змінюється, що це вже навіть не потреба дня, а очевидність, то так і будемо, що називається, боротися.
Одним із завдань ЦСМ у Франківську було вплинути на політику – і на естетичну політику, і навіть на логістичну політику влади міста. В місті це, здавалося, робити буде легше, ніж у масштабах країни. Але виявилося, що ні. Тому ЦСМ мусить існувати в якійсь іншій, аніж муніципальний центр, формі. У такій, яка дозволить мистецтву жити, розвиватися, ставити питання, шукати відповіді, і так – епатувати.
Художник, автор мистецького циклу зустрічей-діалогів "цСмО'БЄКТ9116" в муніципальному ЦСМ Мирослав Яремак:
– Всі ці процеси, які сталися із ЦСМ, а також із моїм мистецьким процесом, я розціню як вплив на свободу слова зараз у Івано-Франківську і вимагаю сатисфакції від учасників, від тих осіб, які спричинилися до такого стану. Всі ті запрошені особи, які були запрошені мною до діалогу, – а це художники, головний архітектор міста, міська влада, – запрошую їх бути активними і активованими. Наші діалоги відбуватимуться і надалі. Особливо запрошую до діалогу пані Загурську, директора Департаменту культури Івано-Франківського міськвиконкому. Я хотів би почути оцінку теперішньої ситуації також і від новоспеченого директора муніципального ЦСМ.
Художниця, фотограф, член НСХУ та НСФХУ Таня Павлик:
– Для багатьох митців дивне призначення керівника ЦСМ сприймається як попрання можливості вільно творити. Я не належу до сучасного мистецтва, моя творчість – це традиційне мистецтво, але я завжди вболіваю за мистецтво справжнє. Тому готова долучитися до того, щоби ЦСМ жив і живив нас усіх.
Фотограф, член НСФУ, володар багатьох міжнародних нагород, зокрема стрічок FIAP та EFIAP Ярема Проців:
– Ми поховали сьогодні нашу рідну дитину – ЦСМ. Дитина тільки піднялася на ноги, а світ такий злий. І злі сили звели до домовини наш Центр Сучасного Мистецтва. Але ми віримо в реінкарнацію. Ця дитина ще втілить Сучасне Мистецтво в іншій формі, можливо, у кращій формі – з точки зору можливостей і реалізації потенціалу. ЦСМ прийме іншу форму у Франківську і житиме. І ті люди, яким цікаво робити мистецтво, однозначно, згуртуються і робитимуть його.
Художник, режисер Івано-Франківського обласного театру ляльок, учасник робочої зустрічі зі створення "Вільного ЦСМ" Ростислав Котерлін:
– Зараз складно сказати, яку саме форму прийме не муніципальний Центр Сучасного Мистецтва в Івано-Франківську. Є ідея продовжувати ту діяльність, яку досі робив муніципальний ЦСМ. Бо у КП ЦСМ буде вже ребрендинг і новий директор, і це вже буде щось зовсім інше, ніж те, що ми знали досі.
Сьогодні збиралися люди, які мають досвід, які хотіли обговорити шляхи подальшої діяльності нового, іншого ЦСМ, – можливо, це буде відкрито для всіх потім. Ми зібралися, щоби сама ідея вільного мистецтва тривала далі. Щоби обговорити подальше життя Центру Сучасного Мистецтва. Зійшлися на тому, що формально він може існувати у форматі громадської організації – щоби займатися проектами, шукати кошти, є багато грантових програм, є спільнокошт, є різні способи знайти можливість працювати далі.
Ми всі довіряємо Анатолію Звіжинському. Він за цих три роки вклав дуже багато праці, сил, коштів, щоби ЦСМ у Франківську виглядав достойно. Ілюстрацією того, наскільки була якісна робота, є та кількість людей, яка відгукнулася і відреагувала на цю подію – похоронний перформанс. Думаю, це сталася якраз вона – реінкарнація.
Те, що відбувається, я би не називав конфліктом. Це своєрідний проявник ситуації. Була на своєму місці людина-професіонал – Анатолій Звіжинський. А його вирішили замінити аматором – сталося таке глибоке аматорство. Керівництво міста, чи хто там ініціював це нове призначення, зробило відвертий плювок в сторону найбільш активних, найбільш творчих людей міста. Залишати все це так не можна. Тому ЦСМ буде тривати в інший спосіб. Буде життя. І в ньому не буде місця цьому псевдопатріотизму, за фасадом якого відбувається некрасива підкилимна "мишача возня" і задатки вільного мистецтва, вільних ідей заміняються на щось таке тупе, про що у XXI столітті говорити взагалі дивно.
