п'ятниця, 14 грудня

Намолені гриби та екомакарони: як у Гошівському жіночому монастирі втілюють стартапи

Десять сестер, які живуть у Гошівському жіночому монастирі, навчилися маркетингу та реалізують стартапи – щоби заробити на дитячі табори та інші соціальні проекти.
Зображення 1 / 5 Використовуйте клавіші для перегляду

Гошівський монастир сестер Пресвятої родини ще з 1911 року є місцем теплого прийому для багатьох гостей і потребуючих. Заснований колись Терезою-Теклею Юзефов, зараз він став центром соціального підприємництва, пише theukrainians. Камера для вирощування шампіньйонів, макаронний цех, сонячні колектори – це те найменше, що вдалось зробити 10 монахиням, які тут проживають.

"Як і багато інших монастирів, ми живемо з пожертв. З нашої роботи грошей вистачає для того, аби забезпечити проживання в Гошеві, але щоб ми могли займатися добродійністю, організовувати табори – треба більше", – розповідає сестра Вікентія, яка стала рушієм змін звичного монастирського укладу. 

Цього літа в різних селах монахині з Гошева організовують 41 школу для дітей. Щоб проводити такі школи, сестрам потрібен фінансовий ресурс.

Гошівський жіночий монастир – один із дев’яти домів Згромадження сестер Пресвятої родини, інші центри є також у Києві, Гошеві, Тернополі, Франківську. Це одна структура, але кожен монастир незалежний і функціонує сам собою. Шляхи для цього сестри прокладають самі.

Щоби започаткувати та розвивати соціальне підприємництво в монастирі – як-от вирощувати печериці, – сестра Вікентія вчился в Інституті лідерства та управління УКУ. Тоді у неї першої як необхідність з'явився інтернет. Зараз же у всьому монастирі є доступ до wi-fi.

Вирощування грибів – то був перший стартап Гошівського жіночого монастиря. Пізніше в монастирі запрацював макаронний цех. "Коли мене питали про маркетинг, то я відповідала, що він у нас побудований на довірі", – каже монахиня. Сестрам не доводиться продавати вирощене і виготовлене. Люди з довколишніх сіл самі приходять і розбирають продукти, їх навіть бракує для всіх охочих – бо ж екологічно чисті. 

Зараз сестри знімають 5 врожаїв печериць на рік, врожайність грибів у них наполовину більша, ніж на промислових підприємствах.

"Наші розрахунки були правильними, – каже сестра Вінкентія. – Попри те, що ми – найменше грибне підприємство в Україні, маємо найкращий результат із вирощування грибів. Якщо в Україні в середньому мають 23% збору гриба, то ми – 40-42%. Хтось каже, що ми, монахині, не вміємо рахувати, а хтось – що гриби намолені. Але в будь-якому разі в нас один із найкращих показників. Це пов’язано з тим, що ми працюємо індивідуально і дуже добре ті гриби доглядаємо".

Якщо скласти руки, нічого не буде, впевнена сестра Вінкентія.

"Ми не зупиняємося на досягнутому, стараємося рухатись вперед. В Інституті лідерства та управління УКУ було стільки ідей. Мені так приємно, що так багато людей в Україні готові працювати! Кажуть: Ніхто не хоче. Неправда!" – переконана вона. 

Сестра заначає, що такий шлях відкрив інший бік монашества. "Я вважаю так: якщо Бог дає книжку іноземною мовою, а ви не знаєте її, треба ту мову вивчити. Я вивчила грибництво, дуже добре вивчила. Ба – треба вміти ту мову передати. І я завжди вірю, що Бог відкриває нові перспективи", – каже сестра Вікентія. 

Зараз вона живе з 9 дітьми у сиротинці в Бібрці, але не полишає також і Гошівський монастир та започатковані тут стартапи. 

КОМЕНТУВАТИ