fbpx

НАША ІСТОРІЯ. Станиславівські оголошення: солодощі до святкового столу від цукерні Новорольського і Кровіцького

Наша історія 17:05, 25.12, 2014

Звичайні оголошення, які ми бачимо щодня й одразу забуваємо, можуть колись у майбутньому виявитися ключиком до розуміння нашого часу й способу життя. Пропонуємо зануритися в історію повсякденності старого Станиславова, орієнтуючись за "меседжами", які посилають нам звичайні оголошення в тогочасній місцевій пресі.

Наближаються новорічні й різдвяні свята, і дбайливі господині вже давно роздумують, які солодкі шедеври приготувати до столу. Можна придбати й готову випічку чи десерти, адже вибір у крамницях великий. В Станиславові початку ХХ ст. був своєрідний “солодкий символ” міста – цукерня Новорольського і Кровіцького. Вона була відома на весь Станиславів, і вважалося, що саме тут можна придбати найвишуканішу випічку й солодощі.

В оголошенні, що перед нами, цукерня названа “новоствореною”, адже була відкрита 12 червня 1900 р. Спочатку вона знаходилася в кам’яниці Міщанського банку (нині вул. Незалежності, 15), але у квітні 1913 р. переїхала в новозбудовану кам’яницю Хованців (нині вул. Незалежності, 4). З 1910 р. у цукерні залишився лише один власник – Владислав Кровіцький. Ян Новорольський після передчасної смерті дружини виїхав до Кракова, де також заснував цукерню. До речі, вона успішно функціонує й у наші дні за адресою Rynek Głòwny, 1. Будете на новорічно-різдвяних канікулах у Кракові, неодмінно завітайте.

Реклама повідомляє про святкову пропозицію цукерні до зимових свят – Святого Миколая і Різдва. Великий вибір печива до чаю, вишукані тістечка, цукерки й шоколадки по півкіло або одному фунту (453,59 г.) – ось лише деякі смачні шедеври, які можна було придбати на радість собі й близьким. Заклад приймав замовлення солодощів від мешканців міста й околиці і безкоштовно розсилав цінники своєї продукції на прохання клієнтів.

Проте особливо славилася цукерня своїми вишуканими тортами й пляцками, незамінними на святковому столі. Зокрема, там пропонували мигдальні, бісквітні торти, зі збитих білків, горіхові, з пуншем, шоколадні, лінцькі (від назви австрійського міста Лінц), фінікові. Прикрашені торти вартували від 4-х корон, неприкрашені від 3-х корон. Були в меню й торти з екзотичними назвами типу “Мікадо”, “Ґато Прованс”, а також марципанові, помадкові, турецькі, що вартували 5 корон.

Цікаво, хто міг придбати більше ласощів на середню зарплату – мешканець давнього Станиславова чи житель теперішнього Івано-Франківська? Середня місячна зарплата кваліфікованих працівників складала на початку ХХ ст. близько 100-120 корон. На 120 корон можна була придбати 30 тортів вартістю по чотири корони. Якщо вірити офіційній статистиці, середня зарплата іванофранківців у 2014 р. складає 2786 грн. Торт “Київський” вагою трохи більше кілограма вартує у місцевих крамницях близько 100 грн. Отже, на свою середню зарплату сучасний іванофранківець може придбати майже 28 тортів. Що ж, хоча ми й можемо собі дозволити трішечки менше ласощів, ніж наші предки, веселитися вміємо аж ніяк не гірше. Веселих свят!

Олена Бучик

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: