Нагадаємо, вчора відомий прикарпатський письменник Степан Процюк повідомив у соцмережі про вихід зі Спілки письменників. При цьому він посилався на "світоглядні причини" й "інші погляди на розвиток української літератури".
Сьогодні на цей факт відреагував Євген Баран. "До цього публічного коментаря мене зобов'язує посада голови Івано-Франківської обласної організації НСПУ", – написав він на своїй сторінці у Фейсбук. І висловив сподівання, що співпраця зі Степаном Процюком триватиме, а спілчанські проблеми вирішаться найближчим часом:
"Так ось: зі Степаном ми про це вже не раз говорили (про внутрішні проблеми Спілки і неможливість їх подолати через залежність від київської структури, яка давно вже не є конструктивна, від 1991 року). Івано-Франківська організація НСПУ, в ряді з іншими, стала заручницею тих внутрішніх конфліктів і скандалів, пов'язаних із київськими письменниками насамперед, У нас були і є внутрішні проблеми, бо це живий організм, а не музей мадам Тюссо, хоча окремі з наших літераторів бачать себе саме там.
Івано-Франківська організація НСПУ проводить величезну літературну, літературно-просвітницьку і громадську роботу. Назву тих людей, які розуміють усю відповідальність звання Українського Письменника: Мирослав Попадюк, Дмитро Захарук, Степан Хороб, Ярослав Ткачівський, Василь Бабій, Василь Мойсишин, Василь Рябий, Ярослав Ясінський, Іван Війтенко, Василь Шкурган, Василь Тулай, Любомир Стринаглюк, Світлана Бреславська, Олександр Букатюк. Такою ж відповідальністю сповнений і Степан Процюк.
Є письменники, які йдуть паралельно, роблячи індивідуальний внесок у громадську справу: Михайло Андрусяк, Неоніла Стефурак, Ольга Слоньовська, Оксана Тебешевська, Богдан Томенчук, Марія Вайно, Ольга Деркачова, Роман Киселюк, Любомир Михайлів, Леся Шмигельська, Василь Нагірняк, Михайло Батіг, Микола Васильчук, Ганна Дорошенко.
Моє розуміння Спілки – не Клубу Геніїв, а творчих людей, готових робити спільну справу, таких завжди мало. Про егоцентриків не кажу, вони є індивідуально творчі, спілчанськи – руйнівні. Так само не кажу про літературних упирів, які є в кожній із літературних організацій. Вони виповнюються негативом, виливають його, доводячи до білого гарту колег, а потім смирніють і твердять, що готові працювати во благо…
Ми маємо своє бачення розвитку Спілки як творчої організації, але не маємо права виступати руйнівниками.
Тому рішення Степана Процюка розумію. Хоча він навколо цього виходу створив додатковий негативний імідж Спілки, франківської зокрема. Це його рішення.
Процюк був і залишається письменником, який своєю працею і своїм талантом створив культурно-літературне поле. Знаю, що співпраця наша триватиме, а загальні проблеми спілчанського буття вирішаться в найближчий час".
Читайте також: Критики незадоволені: у Франківську підбили книжкові підсумки 2016 року