У Надвірнянському районному суді завершилися дебати у справі про вбивство Михайла Слободяна. Батько убитого Микола Слободян виступив на дебатах із звинуваченням на адресу обласної прокуратури і конкретно прокурора області Ігоря Настасяка та прокурора Андрія Новосельського у вигороджуванні підсудного – Андрія Ониськіва, сина колишнього першого заступника міського голови Івано-Франківська Богдана Ониськіва.
Микола Слободян заявив на дебатах, що веде нерівну боротьбу, оскільки прокурори стали на бік заможної сім'ї. Він наголосив, що за честь сина готовий іти до кінця – готовий віддати життя, щоби убивця був справедливо покараний.
– Страшно жити серед людей, де панує несправедливість і жорстокість. Я не винен, що живу в державі, де суддям шкода підсудного, якого звинувачують у важкому вбивстві. Я не винен, що живу в державі, де є такі прокурори, як Новосельський і Настасяк. Не було б таких прокурорів, не було б таких, як Ониськів. Тільки дякуючи таким прокурорам на п’ятий рік змінюється обвинувачення, яке сама ж прокуратура й висунула. Мені тяжко уявити подібний судовий процес, якби Ониськів і мій син помінялися місцями. І чи була б можлива зміна обвинувачення?
За п’ять років судового процесу з мого сина сімꞌя Ониськіва зробила бандита обласного масштабу, а мене – організатором злочинної групи.
Хочу нагадати суддям, що у 26 років в моєї дитини було дві вищі освіти. Коли він міг стати бандитом? В суді є довідка, що в мого сина у власності, крім машини, нічого немає. Натомість, підозрюваний говорить про причетність мого сина до ігрового бізнесу, до земельних афер у Верховинському районі тощо.
Зате підозрюваний є власником декількох дорогих машин, власником нерухомості, яку продавав або закладав в банках за кредити, орендатором земельних ділянок громади міста Івано-Франківська, позичальником банківських кредитів, які згодом погасив батько. Постійна потреба в грошах привела Андрія Ониськіва до різноманітних махінацій: продажу своєї нерухомості, нерухомості брата.
Його батько старався ділити зароблене у важкій праці посадовця порівну. Так, старший син має завод з виготовлення металочерепиці. А що має молодший син Андрій? Зубний кабінет – продав. Будинок по вул. 100 річчя Червоного Хреста – продав. Нерухомість, подаровану батьком, заставив у банк за гроші, які не повернув. Нерухомість брата заставив у банк, гроші не повернув. Позики у банках не повернув, повернув батько під час судових слухань.
Боячись, що батько дізнається про неодноразові позики у мого сина і не маючи змоги їх віддати, Андрій Ониськів став на шлях злочину і зважився на вбивство. Спланувавши вбивство, він його холоднокровно здійснив.
Тільки прокурор Новосельський не вбачає тут корисливих мотивів.
Основним доказом причетності підсудного до вбивства є тіло моєї дитини. Його знайшли тільки після того, як був затриманий і дав покази Андрій Ониськів. Цей факт не заперечує навіть прокурор Новосельський. Численні свідки, плюс покази самого адвоката підсудного Хоптія, розшифровка телефонних дзвінків свідчать, що злочин скоїв Андрій Ониськів. Схему розміщення тіла у бункері на місці вбивства накреслив підозрюваний. Хіба може накреслити місце вбивства і розміщення тіла людина, яка не була на місці злочину? Певно, що ні! Неодноразові зміни показів підозрюваного свідчать про його ухилення від справедливого покарання.
Про жорстокість Андрія Ониськіва свідчить той факт, що він обшукав бездиханне, але ще тепле тіло мого сина, забрав ключі від машини, мобільні телефони, барсетку із документами і покинув бункер. Після вбивства пішов святкувати злочин разом із дружиною на день народження до друга. Було чому радіти.
Тільки обласна прокуратура разом з прокурором Новосельським побачила у цьому всьому просте вбивство, змінивши обвинувачення на 5-ий рік після убивства. Якби прокурор Настасяк і прокурор Новосельський були зі мною у морзі на пізнанні дитини із простреленою головою, думаю, що вони ніколи би не пішли на цей крок. Але чуже горе є чуже горе.
І ще раз повторюся: не було б таких прокурорів, не було б таких Ониськівих. Не було б таких Ониськівих – не було б таких прокурорів. Була б, мабуть, і держава інша.
Звідки у мене беруться сили на цю нерівну боротьбу? Не знаю. Але за честь сина я буду йти до кінця. Я готовий віддати життя, щоб вбивця моєї дитини був покараний. Хто в це не вірить, той переконається!
На завершення промови Микола Слободян навів слова голови Надвірнянського районного суду Михайла Гураша: "Судити згідно із законом, не забуваючи про суд Божий".
Батько вбитого попросив суд застосувати міру покарання за ст. 115 ч. 2 – максимальний термін, цивільний позов задовольнити у повному розмірі.
Нагадаємо, у цій резонансній кримінальній справі уже понад п’ять років не можуть поставити крапку. Апеляційний суд в Івано-Франківській області скасував обвинувальний вирок Богородчанського суду і відправив справу на повторний розгляд до Надвірної. Тут у справі стався несподіваний поворот: під час судового слухання у Надвірнянському районному суді підсудному раптом змінили обвинувачення. Представник прокуратури вніс постанову, якою виключив із обвинувачення корисливі мотиви вбивства, причому ніякого іншого мотиву скоєння цього злочину натомість не запропонував. Таким чином, Андрій Ониськів відтепер відповідатиме за злочин за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство), санкція якої не передбачає довічного позбавлення волі, а нижня межа покарання дещо менша від попередньої – від 7 до 15 років ув’язнення без конфіскації майна.
Також, як повідомляв КУРС, під час судового процесу кілька місяців тому у справі загадково пропадали ключові докази – мобільні телефони вбитого Михайла Слободяна та підсудного Андрія Ониськіва. Свого часу саме дослідження у сфері мобільного зв’язку довело, що відповідно до зафіксованих вхідних та вихідних дзвінків з телефону Андрія Ониськіва в п'ятницю, 27 березня 2010 року, коли було скоєно вбивство, він перебував на виїзді з лісосмуги поблизу закинутої військової частини, де й було знайдено тіло Михайла Слободяна.
