вівторок, 17 липня

Станиславівські оголошення: про гігієну і скандали "з душком"

На поштівках початку ХХ ст. наше місто має затишний та ідеально чистий вигляд. Шкода руйнувати цей романтичний образ, але насправді Станиславів був досить брудним.
На початку ХХ ст. вміст нічного горщика часто опинявся на вулиці. На початку ХХ ст. вміст нічного горщика часто опинявся на вулиці.

Так, у 1902 р. містян хвилювала прикра проблема – фіакри, що проїжджали по вул. Липовій (нині вул. Шевченка), здіймали такі величезні хмари куряви, що це заважало вирушати на недільну прогулянку до міського парку. Пропонувалися різні варіанти вирішення цієї ситуації – заборонити фіакрам їздити вулицею Липовою у неділю, регулярно скроплювати дорогу водою. Цікаво, що ніхто так і не запропонував хоч трохи прибрати вулицю. Мешканці вул. Ґолуховського (тепер вул. Чорновола) в спеку не могли відчинити вікна в помешканні, бо цієї вулицею часто проїжджало військо й здіймало такі фонтани куряви, неначе смерч у пустелі.

Особливо гостро стояла проблема туалетів та вивозу нечистот. В 1905 р. міська преса описала типове помешкання, в якому проживала незаможна станиславівська родина. "Кімнатки малі, низькі, помальовані ще в минулому столітті. Санітарно-гігієнічні зручності, які в цивілізованих країнах розміщені всередині кам’яниць, розташовані на віддалі 68 м. Можете собі уявити, як це незручно, коли мусиш відвідати те місце вночі чи в дощ…" Разом з тим, у пресі є й підтвердження, що вже у 1909 р. в місті були будинки з "англійськими клозетами" – так тоді називали звичайний унітаз. В 1883 р. англієць Томас Твайфорд представив нову модель туалету, яка називалась "Unitas" (лат. "єдність"). Саме вона стала праобразом сучасного санвузла.

Англійські клозети. Кінець ХІХ ст.

На засіданні міської ради в жовтні 1909 р. один з депутатів зауважив, що мешканці деяких вулиць виливають нечистоти просто на вулицю, і з цим треба якось боротися.

Газета "Кур’єр станиславівський" від 11 жовтня 1908 р. зазначає, що особливо неблагополучною з цього погляду була площа Ринок.

"Виливання різних нечистот з кам’яниць, розташованих на площі Ринок, стало у нас хронічним. З крамниць і шинків виносять першу-ліпшу кадку і ллють біля тротуарного бордюру. Нестерпний сморід від кам’яниць і "аромат" від тротуарів викликають у перехожих відчуття, якби вони були десь на торговиці худобою. Таким непорядком відзначаються передусім кам’яниці на південному боці площі Ринок".

Не кращою була й ситуація на вул. Сапєжинській (тепер вул. Незалежності), яка вважалася найрозкішнішою частиною міста. 

Південний бік площі Ринок.

У вересні 1903 р. преса повідомила про незвичний "парад", який тут відбувся. В суботу, десь о пів на десяту вечора, вулицею проїжджали вози з лайном. І це незважаючи на те, що в попередньому році магістрат видав наказ, що вивозити нечистоти можна тільки після десятої вечора і до шостої ранку. Вози під’їхали до реальної школи (тепер будівля стоматологічного факультету медуніверситету), вигребли нечистоти з виходків і поїхали далі. Як на біду вулиця в той час була повна перехожих – елегантних дам і кавалерів. Щойно закінчилась театральна вистава і вишукана публіка вийшла на прогулянку головною вулицею міста. Не дивно, що такий прикрий інцидент багатьом зіпсував настрій.

В 1901 р. місто сколихнув голосний скандал, винуватцем якого був Абрахам Давид Бертіш, власник кількох кам’яниць по вул. Казимирівській і Липовій (тепер вул. Мазепи і Шевченка). Він дізнався, що до нього мають прибути магістратські службовці, щоб очистити виходок і вивезти нечистоти. Ця послуга в ті часи коштувала недешево, тож пан Бертіш вирішив трохи зекономити. Він наказав своїм слугам вибрати всі нечистоти й порозливати їх у садку навколо своєї кам’яниці на вул. Липовій і по сусідських городах. Тож незабаром уся околиця "насолоджувалась" неповторним ароматом. В наступних номерах власник виправдовувався, що вимурував під своєю кам’яницею на вул. Липовій канал, сподіваючись, що міська влада невдовзі побудує каналізацію і його можна буде до неї приєднати. Але питання каналізації так і не вирішилось, тож саме тому він мусив доручити слугам очистити цей канал.

Вулиця Липова.

Незважаючи на таку прикру ситуацію, не можна сказати, що тодішні мешканці міста були безнадійними нечупарами. В місті рішуче боролися з власниками крамниць, які викидали сміття зі своїх закладів просто на тротуар або у стічні канави, звідки вітер його розносив по всій вулиці. В 1904 р. в місті розпочала роботу санітарна комісія, яка на першому ж засіданні визначила санітарний стан міста як "плачевний" і запропонувала ряд заходів для його поліпшення.

В 1912 р. газета "Кур’єр станиславівський" закликала міську поліцію слідкувати за тим, щоб перехожі не кидали на тротуари огризки фруктів, адже це не лише негігієнічно, а й може стати причиною травм. Сторожів кам’яниць просили негайно прибирати залишки фруктів з тротуарів. Навряд чи сучасний іванофранківець зможе уявити, щоб стражі порядку слідкували за огризками фруктів на вулицях. Отже, питання чистоти в місті аж ніяк не було другорядним.

Олена БУЧИК

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter - лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!

КОМЕНТУВАТИ