Депутати міської ради Станиславова не раз обговорювали це питання під час засідань. Вони зауважували, що вуличні торговки гучними криками закликали клієнтів і це порушувало тишу, але найгіршим було те, що їхній товар не відповідав санітарним нормам.
Нерідко такі торговки продавали свій товар "з доставкою додому". В листопаді 1906 р. газета "Кур’єр станиславівський висловила занепокоєння, що продавці випічки, які розносили свою продукцію по хатах, могли сприяти поширенню епідемій. "Перекупки з випічкою заходять у будинки, де часто немає належної чистоти чи лежить хвора людина, – зазначала газета. – Разом з випічкою вони можуть переносити й шкідливі бактерії на хлібах і булках, які до того брудними руками обмацували слуги, коли вибирали собі буханець".
В 1914 р. преса повідомила про "яєчну аферу". Одна з місцевих торговок продавала по хатах курячі яйця, одягнувшись так, щоб бути схожою на селянку. Насправді ця жінка жила в Станиславові по вул. Зосина Воля, 85. Вона забирала зі складів несвіжі, списані яйця і продавала їх під виглядом свіжих і домашніх.
Кожного серпня на вулицях Станиславова можна було почути вигуки "Гаряча кукурудза!". Це діти, в основному єврейські, намагалися заробити пару копійчин і пропонували перехожим варену кукурудзу в кошиках. Однак газетярі радили триматися від малих торговців подалі, бо ні вони самі, ні їхні кошики особливою чистотою не відрізнялися.
Нерідко на вулицях міста розташовувалися й продавці квітів. До них не було б жодних нарікань, якби не один нюанс: часто ці квіти були краденими. Міська влада вкладала багато зусиль і коштів в озеленення міста й облаштування міського парку. Однак недобросовісні громадяни зривали квіти, посаджені муніципальними садівниками, щоб потім їх продати. Такі небажані гості навідувалися й до приватних садків.
Читайте також: Станиславівські оголошення: як пиячили в старому місті
Ринкова торгівля в Станиславові початку ХХ ст. велася в основному на Тринітарській площі (нині на цьому місці територія речового ринку "п’ятачок") і на площі Ринок у певні встановлені дні. Періодично виникали скандали через махінації продавців – деякі з них намагалися, наприклад, видати яловичину за дорогу телятину або "хімічили" зі сметаною – додавали в неї муку, крохмаль, поташ і трохи молока. Така сметана мала вигляд густої й була приємно солодкуватою на смак.
Торгові ятки на площі Францішка Йозефа (тепер Вічевий майдан).
В 1902 р. в місті з’явився так званий торговий комісар, в чиї обов’язки входило слідкувати за базарною торгівлею й вилучати явно непридатний товар. Як зазначала преса, "торговий комісар пан Банах практично щодня конфіскує шкідливі для здоров’я молоко, масло, сметану, несвіжі яйця і т. д.". Також міри і ваги були предметом пильної уваги комісара і нерідко забиралися до магістрату як фальшиві.
Періодично місцева преса повідомляла й про боротьбу з незаконно встановленими малими архітектурними формами – кіосками, літниками, ятками тощо. Цікаво, коли ж мешканці нашого міста вперше зіткнулися з такою проблемою?
Достеменно відомо, що в червні 1903 р. незаконні МАФи в місті були й навіть завдавали великих незручностей мешканцям Станиславова. "Кур’єр станиславівський" від 28 червня 1903 р. повідомляв, що на перетині вулиць Ґославського і Сапєжинської (нині вул. Вітовського і Незалежності) біля популярного магазину сувенірів та іграшок "Лувр" якась торговка фруктами своєю яткою та ящиками з товаром зайняла половину дороги. В цьому місці був дуже жвавий рух екіпажів і перехожих, тож через розкладені ящики фіакри не могли розминутися. Одного недільного дня, коли в центрі міста було особливо людно, два екіпажі навіть зіштовхнулися один з одним, бо через торговку фруктами не могли проїхати. На щастя, ніхто не постраждав.
Крамниця "Лувр", біля якої стояла незаконная ятка (справа).
Поліцейські регулярно ловили й штрафували торговок, які продавали свій товар у непризначених місцях, але штрафи були невеликими, тому це не давало помітних результатів. Спритні гендлярки легко покривали збитки від штрафів і не особливо зважали на заборону. Залишається тільки з сумом констатувати, що навіть через сто років у сучасному Івано-Франківську ця проблема так і залишається невирішеною.
Олена БУЧИК
Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!
