Програма урочистостей була розміщена в місцевій пресі.
Як бачимо з повідомлення в газеті "Кур’єр станиславівський" від 19 червня 1904 р., свято розпочиналося о пів на дев’яту ранку ходою від єпископського палацу до кафедрального собору, де й мала відбутися церемонія інтронізації та богопосвячення.
Після церемонії хода на чолі з новим єпископом поверталася до палацу. О пів на другу починалися представлення владиці міських цивільних і військових чиновників. О пів на п’яту в театральній залі планувався концерт на честь єпископа, а о сьомій вечора для високих гостей у єпископському палаці мав відбутися урочистий бенкет.
З раннього ранку перед кафедральним собором юрмилися люди, урочисту варту несли військові з 24 полку піхоти. Перед єпископським палацом зібралися представники різних українських братств і товариств.
В оточенні духовенства єпископ вирушив до катедри. Процесія йшла неначе живим коридором – усі вулиці, якими вона рухалася, були заповнені українською молоддю з місцевих шкіл, селянами й жителями міста, які бажали привітати нового єпископа.
На урочистій церемонії були присутні високі гості – намісник Галичини Анджей Потоцький, архієпископ Юзеф Теодорович, крайовий маршалок граф Станіслав Бадені та інші. Службу правив митрополит Андрей Шептицький.
Читайте також: Станиславівські оголошення: втрачені меморіальні дошки старого міста
Після виголошення папської булли про призначення Хомишина єпископом та його урочистого визнання віри й присяги митрополит надав новому єпископу своє благословення. Далі Хомишин опустився на коліна перед олтарем, а над його головою тримали Євангеліє. Митрополит та інші священнослужителі молилися, щоб Бог зіслав Святого Духа на нового єпископа, а також за всіх віруючих. Після цього новому владиці вручили єпископські відзнаки, одягли на нього плащ і митру, і він зайняв місце на єпископському троні. Його оточило духовенство, а місцевий отець Василь Фацієвич короткою промовою привітав нового єпископа від імені капітули та всіх віруючих. Хомишин у відповідь проголосив, що у своїй діяльності буде керуватися апостольськими словами: "Хвала Богу на небесах і мир на землі людям доброї волі". Після цього всі присутні заспівали релігійні гімни й "Многая літа", і урочиста процесія рушила до єпископського палацу.
Єпископський палац. Поштівка з колекції З. Жеребецького
До наших днів дійшло рідкісне фото з церемонії інтронізації (в українських ЗМІ публікується вперше). На ньому зображений той момент, коли новий єпископ вийшов з кафедрального собору після церемонії й у супроводі інших священнослужителів, гостей і прихильників вирушає до єпископського палацу. Присутні тримають у руках хоругви зі святими образами, собор ошатно прикрашений зеленню. Гірлянди і прапори додали святкового вигляду й навколишнім будівлям. Як повідомляла преса, в оформленні церемонії переважали прапори й стрічки українських національних кольорів – жовтий і блакитний, хоч деякі державні установи в цей день були прикрашені в кольорах Австрійської імперії – чорному і жовтому. За церемонією спостерігає величезна юрба людей.
Читайте також: Станиславівські оголошення: як працювали депутати міської ради сто років тому
Прибувши до палацу, єпископ з балкона привітав і благословив усіх присутніх перед палацом. Після офіційних представлень в залі театру відбувся концерт, організований силами українських товариств. На урочистому бенкеті новопризначений єпископ виголосив численні тости на честь присутніх гостей.
Єпископ Григорій Хомишин
В своїй діяльності за часів Австро-Угорської імперії єпископ Хомишин виступав за автономію українських земель, сприяв діяльності українських релігійних організацій. У 1916 році він намагався запровадити перехід з юліанського на григоріанський календар на території Станиславівської дієцезії. Підгримував ідею целібату (відмови від одруження) серед духовенства.
У важкі часи Другої світової війни Григорій Хомишин вважав, що священики за будь-яких обставин повинні залишатися зі своїм народом і не схвалював еміграції галицької інтелігенції у західні країни. Після приходу "совітів" Хомишина було звинувачено в антирадянській діяльності й заарештовано. 28 грудня 1945 р. він помер у лікарні Лук'янівської в'язниці, а 27 червня 2001 р. був зачислений папою Іваном Павлом ІІ до лику блаженних.
Олена БУЧИК
Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!