Газета “Кур’єр станиславівський” від 17 лютого 1907 р. повідомила про температуру в найближчих гірських містечках. “Згідно з урядовими телеграмами, що надійшли до місцевої колійової дирекції, 13 числа цього місяця в наших горах було набагато тепліше, ніж у Станиславові, – читаємо в повідомленні. – Тоді, коли в місті ми мали мінус 21 градус Реомюра, в Делятині було -15° R., в Надвірній -18° R., у Ворохті -20° R. Однак найтепліше було у Яремчі, де термометр тієї самої пори показував 12° R.”
Повідомлення про погоду в горах.
На початку ХХ ст. для вимірювання температури найчастіше використовувалася температурна шкала, запропонована в 1730 р. французьким вченим Рене Антуаном Реомюром. Шкала Цельсія була значно менш поширеною, хоч багато термометрів того часу показували температуру одночасно і за Реомюром, і за Цельсієм. Один градус Реомюра (1°R) дорівнює 1,25 °C. Тому шляхом нескладних підрахунків можна дізнатися, що в Станиславові тоді було приблизно -26 °C, в Делятині -18, у Надвірній -22, у Ворохті -25, а у Яремчі -15.
Термометр зі шкалами Реомюра і Цельсія.
Прогнози погоди в тодішньому Станиславові ніхто не складав, хоч метеорологічні спостереження в Галичині велися ще з другої половини XIX ст. Зате місцева преса регулярно друкувала “віщування” німецько-австрійського вченого Рудольфа Фальба (1838-–1903). Однак ці прогнози були не дуже точними, до того ж Фальб особливо любив передвіщати різноманітні бурі, урагани та інші екстремальні ситуації. Тому мешканці міста ставилися до цих прогнозів з обережністю й часто їх критикували. “Прогноз Фальба на вересень виявився настільки неточним, що тепла погода, яку він передбачав на період з 9 по 18 вересня, настала вже з початку місяця, а на цей час метеоролог віщував дощі”, – писав “Кур’єр станиславівський” у 1902 р.
Рудольф Фальб
Деякі мешканці міста для передбачення погоди користувалися барометрами, але й вони рідко давали точну інформацію. Тому доводилося вигадувати якісь альтернативні методи.
Так, один з дописувачів міської преси в 1900 р. пропонував передбачати погоду… за афішами. “Всі наші барометри нічого не варті, – зазначав автор. – Скільки разів таке бувало, що барометр вказував на дощ, а маємо хорошу погоду, а коли каже нам сподіватися тепла, маємо дощі з блискавицями. Я купив недавно дорогий барометр, а оптик вихваляв його і казав, що він знає, коли буде дощ, так само точно, як і Господь Бог. А зараз мій барометр і природа оголосили одне одному війну, і кожне з них наполягає на своєму. Барометр уже четвертий день уперто передбачає хорошу погоду, а природа сміється з того в кулак і поливає нас рясним дощем. Але спостережлива людина завжди зуміє дати собі раду. Я, наприклад, завжди знаю, якою буде погода на вихідні – дощова чи сонячна. Для цього я не дивлюся ні на барометри, ні на термометри, ні на небо, а лише на афіші. Якщо вони обіцяють на вихідні якесь гучне свято просто неба, то буде дощ, а якщо планується екскурсія за місто, то я готовий битися об заклад, що буде гроза з блискавицею. Оскільки такі екскурсії і свята є майже кожної неділі, то нема чому дивуватися, що ми так часто маємо дощові вихідні”.
Читайте також: Станиславівські оголошення: погодні аномалії в історії міста
Барометр. Поч. ХХ ст.
Ще один дописувач газети в 1908 р. радив передбачати погоду за вітром. “Варто пам’ятати, що західні вітри в цілій Європі, а також у нашому краї зазвичай несуть повітря від моря, тому вони насичені вологою і спричиняють дощі. Східні вітри, навпаки, сухі, а тому рідко буває, щоб при східному вітрові падали дощі, а якщо навіть таке й стається, то ці опади зазвичай нетривалі. Так само, якщо під час дощової погоди західний вітер змінюється на східний, можна сподіватися, що скоро опади припиняться”.
Читайте також: Станиславівські оголошення: мешканці міста заспокоювали нерви медичним коньяком
Автор також радив звертати увагу на сонце, місяць та користуватися народними прикметами. Так, якщо при заході сонця небосхил не є цілком чистим, а сонце ховається за хмари, то незабаром можна чекати дощу. Про дощ свідчить також “неясний” місяць, який неначе оповитий туманом. Чистий захід сонця – то правдиве віщування хорошої погоди на наступний день.
Якщо чуємо гуркіт поїздів або церковні дзвони з далекої відстані, це означає, що повітря насичене вологою, а отже, скоро піде дощ. Те ж саме, якщо в хаті мокріє сіль, – ця прикмета теж є правдивою ознакою дощу. Про погоду віщує й поведінка багатьох звірів та птахів. Наприклад, коли зграя ворон увечері поводиться неспокійно й голосно каркає, на наступний день варто очікувати різкого погіршення погоди. Особливо щастило тим господарям, які мали курей, адже за їхньою поведінкою можна було передбачити погоду краще, ніж будь-який синоптик.
Олена БУЧИК
Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!
