Поляки святкували новорічну чи “cильвестрову” ніч з 31 грудня на 1 січня, багато українців – у ніч на 14 січня, через що цей день у місті називали “руським Новим роком”. Єврейська громада мала своє свято.
Проте найбільш гучні святкування відбувалися в місті все ж у ніч на 1 січня. Хтось святкував удома в родинному колі, але більшість піднімала келихи з шампанським у кав’ярнях і рестораціях, які в цю ніч були переповнені.
Ось як описувала місцева преса зустріч нового 1904 року. “Весело розважався Станиславів. Сильвестрова ніч залишила приємні спогади нашим милим паням, які в міському казино дочекалися не лише півночі, а й карнавалу. Веселощі осяяли навіть серйозні обличчя постійних гостей ресторану Гаубенштока, які в шанованому товаристві смакували делікатеси за своїм столиком, запиваючи їх пивом. В цукернях Новорольського, Стаффа та Ертля гості об’їдалися пончиками, а один пан у цукерні Новорольського навіть поставив рекорд, з’ївши їх аж три дюжини. В усіх кав’ярнях, рестораціях і винарнях було шумно і людно. Всі власники докладали чималих зусиль, аби зробити цю ніч якомога приємнішою для гостей. В кнайпі Голдера на площі Міцкевича пили житню горілку просто з бляшанок, а компанія панів хляла шампанське в окремому залі в товаристві співачок німецької оперетки. А в Новий рік усі, хто хотів і не хотів, приходили вітати. Руки аж мліли від численних рукостискань, шлунок був переповнений алкоголем, адже з кожним гостем треба було випити. А кишеня… з нею було найгірше, бідолаха дістала сухоти і схудла так, що аж шкода було дивитися”.
Не менш веселим видалось і настання 1908 року. Як бачимо з оголошення в “Кур’єрі станиславівському” від 29 грудня 1907 р., відсвяткувати Новий рік запрошувала кав’ярня “Едісон”, яка працювала всю ніч і розважала гостей музикою військового оркестру. Містилась вона у пасажі Гартенберґів, займаючи все праве крило. Потрапити до неї можна було через два входи – з плацу Франца-Йосипа (Вічевий майдан) та з вулиці Костюшки (вул. Сотника Мартинця).
Кав’ярня “Едісон”
Значно поважнішим був “руський Новий рік”. У ніч на 14 січня в греко-католицькій катедрі українці збиралися на святкову службу. В 1907 р. у день “руського Нового року” урочисто відкрили греко-католицьку духовну семінарію, яка тоді мала лише 19 студентів. Напередодні в приміщенні “Руської бесіди” (нині вул. Січових Стрільців, 24) відбулися збори студентів, які обговорювали справу відкриття українського університету у Львові. В селах українці відзначали цей день народними гуляннями й іграми, а також колядками. Дівчата ворожили, зокрема дивилися у дзеркало при запалених свічках у надії побачити обличчя судженого.
На жаль, новорічні святкування рідко обходяться без прикрих випадків. Наприклад, у 1901 р. на єврейський Новий рік дуже не пощастило місцевому різнику Титману. На саме свято у його дружини почалися пологи, а він не міг знайти жодного лікаря-єврея – всі святкували! Насилу знайшовся один медик, який за свої послуги ще й вдовольнився досить скромним гонораром. Розчулений різник через газету висловив йому свою щиру вдячність.
Невдало розпочався єврейський Новий рік у місцевого адвоката Сокаля. У вересні 1907 р. в перший день єврейського Нового року якийсь злодюжка вкрав у нього з замкненої шафи коштовний перстень з діамантами й сапфірами вартістю 800 корон.
Увечері 31 грудня 1908 р. в місті сталася пожежа – спалахнули дерев’яні перекриття стелі по вул. Липовій, 38 (нині вул. Шевченка). Не обходилось і без підвищення цін – куди ж без нього? Так, напередодні 1910 р. залізниця оголосила про зростання вартості проїзду: квиток з Кракова до Львова, який коштував 9 корон 20 галерів, з 1 січня 1910 р. подорожчав до 12 корон 30 галерів.
І хоч усі добре розуміли, що в новорічну ніч життя не зміниться, неначе за помахом чарівної палички, в кожному серці жила надія, що наступний рік буде кращим за попередній. Тож мешканці міста, як і в наші часи, вітали одне одного: “З Новим роком! З новим щастям!”
Олена Бучик
