Ініціатива #ФранківськЯкийТребаБерегти продовжує проект з реставрацї та відновлення автентичних дверей у каменицях в середмісті.
Автор ініціативи Марія Козакевич розповідає, що ще у дитинстві відвідувала дитячу бібліотеку, бо любила читати. Тепер сюди приходять її діти.
"Середульший син сам виявив бажання записатись ще до школи, бо він найперше зацікавився самою будівлею і красивою вежею, ніби в старовинному замку. Приблизно півтора місяці тому ми з ним здавали книжки і почали розпитувати працівників стосовно дверей, і, як виявилось, старі двері не викинули – вони всі ці роки зберігались в господарському приміщенні", – ділиться Марія Козакевич.
Ідею підтримали директор бібліотеки та начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА Володимир Федорак. Кошти на реставрацію пожертвував друг сім’ї, який гостював в Івано-Франківську.
Ці двері були виготовлені у 1970-х роках у Делятині.
"Звісно, це не столітні двері, та все ж якщо задуматись, це 1/7 віку нашого міста, що теж немало. Двері дубові, від того і важкуваті, збереглись досить непогано", – зазначає активістка.
Жінка каже, що після заміни на пластикові двері 7-8 років тому була втрачена рідна коробка, фрамуга та горизонтальний імпост – тому ці елементи виготовляли нові, також з дуба, за фотографіями оригінальних дверей. Дверні полотна в часі експлуатації покривились, тому був протяг, до того ж працівники скаржились, що були важкими.
Дверні полотна вирівняли, а щоб їх легше було відкривати і дорослим, і дітям, використали добротні механізми і 5 пар петель. Також встановили нову ручку з латуні та поставили скло з малюнком, виконаним з повторенням декоративних деталей, які є на дверях і самій будівлі.
"Віднайти ж, як виглядали автентичні ще австрійські двері для їх точного відтворення, виявилось неможливо, – пояснює Козакевич. – За довгу історію будівлі двері змінювались кілька разів – будівля пережила і пожежу, і вибух газу, від того і перебудовувалась. На жаль, креслень чи будь-яких архівних даних по вигляду дверей не збереглось".
Вона стверджує, що відсутність архітектурного паспорта будівлі, систематизація інформації – це проблема багатьох пам'яток архітектури в місті, над якою варто попрацювати. Є і будинки, які, як і приміщення бібліотеки, не в списку пам'яток.
Відреставровані двері активісти подарували місту з нагоди ювілею, який відзначили цього року.
Читати також: Унікальні "ґратки" на Труша: активісти відновлюють вже треті старовинні двері у Франківську. ФОТО, ВІДЕО
Двері біліотеки – другі, які вже повернули на місце. Реставрація обійшлася у 21 200 грн. Після презентації активісти перейшли до дверей, які реставруватимуть наступними – на вулиці Незалежності, 18. У процесі реставрації ще три пари дверей.
Історична довідка:
Колись у теперішньому приміщенні обласної дитячої бібліотеки було розташоване польське культурно-спортивне товариство "Сокіл" (в місті був ще й український в "Просвіті").
Польський "Сокіл" з’явився в місті 1884 року, в основі діяльності якого було фізичне та моральне виховання молоді. Була навіть спеціальна "сокольська" гімнастика, вправи якої були настільки вдало продумані і скомбіновані, що більшість із них використовувалися у російських військових училищах, згодом і в радянській та українській арміях. В основному це було фехтування, важка атлетика та гімнастичні вправи.
Станиславівське товариство було досить бідним та деякий час не мало свого окремого приміщення. Не вистачало грошей навіть на проект, і тоді комітет звернувся за допомогою до відомих львівських архітекторів, які незабаром надіслали аж 14 варіантів креслень.
Спочатку зупинились на проекті Вісньовського, але в кінцевому результаті вибрали проект Кароля Заремби (краківський архітектор). Долучався до проектування також і відомий місцевий архітектор – Ян Томаш Кудельський.
Будинок збудували 22 вересня 1895 року. Його прикрасила вежа, яка зробила будівлю схожою на середньовічний замок. На сьогодні зберігся флюгер, який увінчував купол вежі, але не збереглась бетонна фігура орла на фронтоні – символ польської держави.
Через десять років споруду розписав місцевий художник Рубчак. Він виконав фреску на фасаді – копію картини Яна Гротгера "Битва". На ній зображено епізод польського повстання 1863–1864 років, в якому декілька поляків захищають свій прапор від солдатів Російської імперії.
Назва закладу – "SOKOL" була над картиною у прямокутній рамці, а трохи нижче, в нішах, були розміщені зображення 24 гербів польських земель.
Власники "Соколу" застрахували будівлю після вибуху, який відбувся 23 вересня 1907 р. на площі Міцкевича внаслідок детонування газу, що просочився з труби у підвалі. На початку ХХ ст. його використовували для освітлення, і час від часу в місті таке траплялося.
У 1927 році споруда постраждала від пожежі. Існує версія, що поляки навмисне підпалили свій "Сокіл", щоб отримати страховку у розмірі 200 000 польських злотих і на виручені кошти розбудувати споруду. Немає достовірних доказів цієї версії, проте у 1929 році "Сокіл" був відбудований і розширений; додатково спорудили приміщення для кінотеатру "Тон", який на той час став першим звуковим у Станіславові. Тепер тут працює кінотеатр "Люм’єр".
З приходом в 1939 році радянської влади "Соколи" (як польські, так і українські) припинили своє існування.
Із серпня 1945 року в цьому приміщенні розташована обласна дитяча бібліотека.
У 1977 році скульптор Топоркова та архітектор Попиченко прикрасили фасад бібліотеки барельєфом, де були зображені босоногі мешканці краю із прапором та напис "13 листопада 1905 р. на цій площі відбулась маніфестація трудящих на підтримку першої революції в Росії 1905 р." Насправді демонстрація проходила не на підтримку подій в Росії, а на вимогу впровадження восьмигодинного робочого дня.
Художник Ярослав Соколан у 1984 р. розписав стелю вестибюля фресками за мотивами найкращих казок світу. Крім персонажів, також зображені письменники-казкарі Шарль Перро, Ганс Хрістіан Андерсен, Олександр Пушкін.
