Підприємство створала родина Мельничуків з Косова. Очолює його Тарас Мельничук.
Про це у мережі Фейсбук пише місцева журналістка Аліса Мудрицька.
"Проблемою утилізації сміття молодий підприємець цікавиться давно, майже з дитинства. Адже у його рідному селі Вербовці тривалий час було сміттєзвалище, яке околиці не прикрашало і "не озонувало". Бруд і сморід запам’яталися на все життя. Врешті смітник закрили, але відходи нікуди не поділися. Вони лежатимуть у землі, забруднюватимуть підземні води ще не один десяток років. Тарас Мельничук на власні очі бачив джерело на межі сіл Вербовця і Хімчина, з якого витікає вода фіолетового кольору. От і вирішив – не бідкатися і нарікати, а взятися за вирішення цієї проблеми у місцевому масштабі", – пише Мудрицька.
Активно збирати вторинну сировину підприємство почало торік. Посприяла цьому Косівська міська рада, яка взялася налагоджувати сортування сміття. Почали з пет-пляшки, бо вона не утилізується природним шляхом.
Підприємство самостійно забирає пляшки зі спеціальних ящиків, які встановленні для збору пет-пластику у місті.
"Мотря-екодовкілля" приймає у населення: пластик і пет-пляшки, в тому числі від олії, миючих і чистячих засобів, шампуню – 2 гривні за кілограм; скляні пляшки від горілки, вина, шампанського і пива (40 видів) – 20 копійок за штуку; бляшанки від пива та інших напоїв, в тому числі деформовані, – 15 гривень за кілограм; макулатуру – 2 гривні за кілограм; картон – 2,20-2,30 гривень за кілограм; целофан, поліпропілен, харчову плівку – 2 гривні за кілограм. Сюди можна сміло везти тріснуті, надщерблені, а то й розбиті пляшки і банки – склобій приймають по 55 копійок за кілограм.
"Пластикову плівку ми утилізуємо, з неї виготовляють каналізаційні люки, – розповів Ярослав Мельничук, батько Тараса (вони працюють разом). – Пет-пляшки сортуємо по кольорах, від олії – окремо. Потім стискаємо їх, щоб максимально зменшити габарити. Тоді відправляємо на переробку".
Багато жителів міста і району вже здавали вторинну сировину цьому підприємству. Були такі, хто привозив скляні і пластикові пляшки, відмовлявся брати за це гроші, довго тиснув підприємцям руки і казав:
"Ви молодці. Робите дуже потрібну і корисну справу. Тепер це не валятиметься у лісах і не плаватиме у водоймах".
Одна жінка привезла чотири мішки різних пляшок. Отримала за них 48 гривень, зраділа. Розповіла, що на її вулиці забирають сміття. За вивезення кожного мішка вона платить 15 гривень. Отже, довелося би витратити 60 власних гривень, а тут їй, навпаки, дали гроші.
Бувають і неприємні випадки. Дехто привозить вторинну сировину з таким настроєм, ніби везе яйця Фаберже на аукціон Сотбіс. Коли отримує невелику суму, починає скандалити, мовляв, розраховував на більше, даремно гнав машину і палив бензин. Підприємці його заспокоюють, кажуть, що не треба їхати спеціально, можна дочекатися попутної поїздки у цьому напрямку. Так усім вигідно – і людям, і підприємству, і довкіллю.
Мельничуки цікавляться усіма новаціями, пов’язаними з переробкою та утилізацією сміття, в тому числі листя, трави і гілок. У багатьох цивілізованих країнах цю проблему успішно вирішують. Українцям треба вивчити цей досвід і вибрати для себе найкращий варіант.