Я закінчив франківську школу № 1. За роки в закладі нічим цікавим не займався. У 2006 вступив на фізико-технічний факультет. І ось на першому курсі Прикарпатського університету мене обрали старостою. А ще в той час я випадково потрапив на вечірку, яку організовував профком студентів інституту природничих наук. Активні молоді люди, нові знайомства, досвід, поїздки. Я вирішив, що мушу спробувати. З того все й почалося.
За кілька місяців мене, "зеленого" першокурсника, обрали головою профбюро факультету. А за кілька років я став заступником керівника профкому. На той час ми могли вирішувати чимало питань, відстоювати інтереси студентів. Дискотеки, конкурси краси, КВК, – бували такі дні, коли ми робили по 2-3 заходи. А в середньому за навчальний рік у нас було більше заходів, аніж днів у році.
На четвертому курсі мене обрали головою профкому студенів. Це майже 20 тисяч молодих людей, інтереси яких я намагався відстоювати. Стипендії, ціни на гуртожитки, матеріально-технічна база, оздоровлення на турбазах, пільги для малозабезпечених, туристичні поїздки у різні куточки України, конкурси краси, благодійні обіди, соціальні проекти на тему пропагування здорового способу життя. Більшість із цих проектів ми впроваджували вперше. І вони прижились не тільки в стінах нашого університету, але й за його межами.
Взагалі навчання в Прикарпатському – це маса друзів, поїздок, волонтерський досвід, розвиток особистості. І хоча навіть по закінченні навчання мені пропонували залишитись, я був проти. Бо головою студентського профкому має бути студент.
У 2015 я приєднався до команди УКРОПу. На той час у партії уже було багато моїх знайомих: Володимир Олійник, Віталій Мерінов. З власного досвіду я знав, що студентські звернення до влади зазвичай завершувались одними відписками. Одна із мотивацій, чому пішов на вибори: дійсно хотів змінити ставлення влади до молоді, хотів бути депутатом, який йтиме із студентами на діалог. Бо як не крути, саме наша молодь є рушієм змін в країні. І не можна так зневажливо ставитись до тих, кому будувати наше завтра.
Уже два роки ми з командою УКРОПу працюємо у місті і для міста. Щиро радий, що наша політична сила реалізовує так багато ініціатив, пов’язаних із молоддю: від мистецьких подій до соціальних проектів. Я особисто часто буваю на своєму окрузі. БАМ, звісно, один із найпроблемніших мікрорайонів міста. Та вірю, що разом ми зможемо здолати усі труднощі.