В експедиції взяли участь і професори Олег та Ярослав Адаменки, доценти Денис Зорін, який керує практикою студентів-екологів на полігоні, та Лариса Міщенко, асистент Катерина Радловська, завідувач науково-навчальною лабораторією Микола Ногач та майбутні магістри з числа студентів, передає Галичина.
Експедиція, яка за сприяння ректора іФНТУНГу Євстахія Крижанівського та проректора з науково-педагогічної роботи Олега Мандрика розмістилася на базі Дністровського протипаводкового полігону у с. Маріямполі, виконала розкопки на стоянках Маріямпіль-1 (старий кар’єр колишнього цегельного заводу, який у 30-ті роки ХХ ст. вивчав відомий дослідник терас і лесів Дністра Юрій Полянський, та Маріямпіль-5 (новий кар’єр на родовищі мергелів, закладений у 2014 р. силами ПАТ "Івано-Франківськцемент", який нині вже рекультивують, тому дослідники ледве встигли вивчити цю стоянку).
На обох об’єктах вдалося зібрати велику кількість знарядь давньої людини: відщепів, пластин, скребел, нуклеусів та інших артефактів, що належать археологічній культурі "мустьє-леваллуа" (середній палеоліт). Вони залягали на так званому горохівському викопному ґрунті, похованому під лесами – супісками і суглинками з рештками гумусу. Вік знахідок – 111–115 тисяч років – за даними термолюмінісцентного аналізу професора В. Шовкопляса з інституту геологічних наук НАНУ. Такий же вік має і раніше вивчена стоянка давніх людей в Єзуполі. Інші відомі стоянки – в Козині, Галичі, Колодієвому, Межигірцях – більш молоді, пізньопалеолітичні, віком від 40 до 26-20 тисяч років).
Яке значення мають ці відкриття для історії заселення долини Дністра та української частини Східноєвропейської рівнини, що простягається на схід від Карпат і до Уралу? Вони підтверджують, що наші предки рухалися від своєї прабатьківщини у Східній Африці, де вони існували вже в алдувейську епоху (2,3 – 1,8 млн р. тому), на північ – через Північну Африку, Гібралтар у Західну і Центральну Європу, яка була заселена близько мільйона років тому. Потім перетнули Карпати і заселили Прикарпаття й Поділля (стоянка Меджибіж у Хмельницькій області, 700 — 400 тис. р.), Великий Глибочок на Тернопіллі
(115 тис. р.), стоянки в долинах Горині і Південного Бугу, Житомирську стоянку та ін.
Інший шлях наших предків зі Східної Африки пролягав через Східне Середземномор’я на Кавказ (Азих), басейни річок Кубані (Біла), Дону (Хрящі, Михайлівське), Дніпра (Кодак, Ненаситець) і Сіверського Дінця (ранньопалеолітичні стоянки Вишневий Дол, Макарово, Красний Деркул, Піонерське на Луганщині). Ці два потоки давньої людності й заселили нинішню територію України.
Протягом двох мільйонів років наші попередники змінювалися – від гомо габіліуса (людини вмілої), гомо еректуса (людини прямоходячої) до неандертальця (тупикова гілка) і гомо сапієнса (людини розумної), або ж кроманьйонця. Змінювались і культури: від раннього палеоліту (олдована-шелля—ашеля), середнього палеоліту (леваллца—мустьє) до пізнього палеоліту (ориньяк—солютре—мадлен). А пізніше, після льодовикових епох (2 млн. – 10 тис. р.), на палеолітичних основах виник такий еволюційний ланцюжок: мезоліт – неоліт – бронза – залізо – трипілля.
У долині Дністра артефакти раннього палеоліту поки що знайдено лише в його нижній течії (Бубоссари, Погреби, Великий Фонтан, Байраки у Молдові), тому що там широко розвинуті давні високі тераси – від десятої до восьмої. На Івано-Франківщині є тільки шоста (лойова), п’ята (галицька), четверта (маріямпільська), третя (єзупільська), друга (колодіївська) та перша надзаплавні тераси і три фази заплави. Тому знайдено лише пізньопалеолітичні стоянки так званих рісс-в’юрмського (125-50 тис. років) і в’юрмського (50-10 тис. р.) віку.
Отже, Маріямпіль і Єзупіль залишаються наразі найдавнішими поселеннями у долині Дністра. Завдання ж польсько-української експедиції, яка продовжує свою роботу, в тому, щоб "заглибитись" у ще давніші геологічні нашарування й, можливо, розкрити глибші сторінки захопливої історії людської цивілізації…