Азербайджанець Емін Ібрагімов з Маріуполя в боях за Україну втратив ногу. Нині 39-річний військовий проходить лікування у відділенні судинної хірургії Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. І очікує на протез.
Історію бійця розповіли на сторінці Івано-Франківської ОКЛ у фейсбуці.
Через “донецьку прописку” і, можливо, кавказький типаж військкомат спершу йому відмовив. Взяли до війська, коли прийшов удруге. Чоловік розповідає, що з дитинства мріяв бути десантником, і, незважаючи на 162-сантиметровий зріст, його таки взяли. Каже, що пішов воювати “не за владу, а за ту Україну, яку знав, – вільну Україну”.
Його батьки, коли були студентами, вчилися в Маріуполі й залишилися там жити. У 2014 році вони повернулися в Азербайджан. Він з вагітною дружиною задля безпеки переїхав в Одесу, тому що по Маріуполю лупили градами.
“Поранення отримав у Роботине на Запоріжжі. Ми йшли на бойове завдання, висунулися, і почався мінометний обстріл”, – розказує Емін про той фатальний випадок, коли йому перебило ногу.
“Коли мене евакуйовували, нога висіла на жилах. Зі мною ніхто не сів у пікап, і мене всього кидало хвилин 40. Біль був божевільний. Хотів застрілитися в той момент, але не дотягнувся до автомата…” – згадує він найкритичніші хвилини.
Потім, коли місяць заживала кукса, Емін також потерпав від болю. Кожні дві години просив знеболювальний укол. Коли кололи, кукса німіла, але збільшувався фантомний біль.
“Фантомний біль – це коли ти думаєш, що в тебе є кінцівка і вона постійно болить. Може боліти коліно, під коліном, литка, п’ята, пальці, викручує суглоби. Біль настільки нестерпний, що хочеться на стінку лізти… Міняється погода – всього так і викручує. Пробуєш себе чимось відволікти, але біль не дає спокою, він – у голові. Переключити увагу не виходить. Неможливо ні про що думати чи зосередитися”, – ділиться відчуттями чоловік.
Чоловік пригадує, що, коли приїхав у Франківськ, його психічний стан був надломлений. Але психологи добре попрацювали і зараз він вже посміхається, його тішать звичайні речі. Посприяв цьому і приїзд дружини з донечкою з Польщі.
Емін – один з тих, хто погодився стати обличчям проєкту “Сталеві духом”. Щоби розповісти про досвід війни і допомогти побратимам, яким важко здолати фантомний біль. Він і сам очікує на препапарат, який полегшить ці болі.