Наталія Комашко, лікарка-отоларинголог, кандидат медичних наук, голова «Української асоціації ендоскопічної хірургії голови та шиї», повернулася зі стажування в США.
Лікарка – організатор та керівник міжнародних медичних місій хірургів з української сторони, які вже двічі приїжджали до Івано-Франківська оперувати поранених військових. Місії виконують реконструктивні операції на голові та шиї.
Отоларингологиня Наталія Комашко розповідає, що впродовж місяця стажувалася в клініці, яка входить у десятку найкращих у Сполучених Штатах і є найкращою в Нью-Йорку. Клініка має три лікарні, в кожній з яких є по 15 операційних, де паралельно відбуваються різні операції, в тому числі і на голові та шиї.
Кадавр-курси
Стажуванню в клініці передував кадавр-курс (кадавр – це тіло, яке використовують з науковою метою), учасниками якого стали 24 представники з усього світу. Кожен день був присвячений певним органам: ніс, очі, вухо… Лекторами та менторами на цьому курсі були професори світового значення з Америки і Європи.
«Три дні я працювала в найкращій анатомічній лабораторії Колумбійського медичного університету. Біля кожного учасника протягом всього курсу був присутній один з професорів, який вчив, показував, підказував, – захоплено розповідає лікарка. – Якби була можливість, я би щороку їздила на такі кадавр-курси».
Наталія Комашко мріє про те, щоб і в Україні проводилося таке навчання. «Саме кадавр-курси є обов’язковою умовою успішного навчання хірурга», – вважає лікарка. Та в Україні їх проводити неможливо, бо відсутня законодавча база. «І це прикро, – каже вона, – бо ми мусимо йти важким і довгим шляхом».
Особливості хірургії в США
Лікарі в клініці працюють багато. Операційний день починається о сьомій ранку, з операційної практично не виходять, лише на ланч.
Паралельно в лікарні навчається велика кількість студентів та резидентів, навчальний процес триває безперервно. Резидент, який закінчує навчання (резидентатура в США триває 6 років), – це вже самостійний лікар, який сам оперує та ухвалює рішення.
Особливо лікарку вразила хірургія одного дня: через 2-3 години після операції пацієнта виписують додому. А практично всі ЛОР-операції – це хірургія одного дня.
Ще одне враження – «хірургічний театр».
«Коли вони роблять складні операції на ЛОР-органах, лобних пазухах, оперують пухлини мозку з нейрохірургами, то використовують прилад, де знімки у 3D-зображенні, й хірург самостійно може вивести анатомічні структури, які потрібно оперувати», – розповідає пані Наталія й додає, що це дивувало не тільки її, а й американських лікарів з інших клінік.
«Цікаво, – каже вона, – що дуже багато лікарів приїжджають подивитися, як хто оперує, переймають досвід один в одного та їздять на стажування в різні клініки».
Що запровадять в ОКЛ
Під час стажування Наталія Комашко навчилася робити операції на слізних каналах. Коли у пацієнта закупорений носослізний канал, то проводять операцію, яка називається дакріоцисториностомія. У її планах – почати робити такі операції в ОКЛ.
Або ж екзофтальм (витрішкуватість), який викликає хвороба Грейвса. Лікування тут лише хірургічне. Це так само ендоскопічна операція, яку хотіла б почати робити після американського стажування.
Отоларингологиня задумує і складніші операції разом з нейрохірургами, які американці називають «операціями в чотири руки». А ще продовжить вдосконалювати техніку реконструктивних операцій на обличчі, бо є дуже багато військових, що потребують таких оперативних втручань.
З іншого боку, Наталя Комашко побачила, що чимало з того, що вміють американці, роблять і у нас. А такий, наприклад, сучасний метод як кобляційна тонзилектомія і аденотомія ми використовуємо, а вони ні. «Чому? Тому що це дороговартісний метод, – пояснює пані Наталія. – Щоб запровадити його в клініці, потрібно дуже багато досліджень провести, зібрати документів. У нас з цим простіше. Під час війни нам фірма подарувала такий апарат – коблатор, ми стали і працюємо. Вони були вражені, що у нас це є і ми вже маємо річний досвід такої роботи».
«У нас не все так погано, – додає вона. – Відсотків 70 операцій ми робимо на високому рівні. А особливо зараз, після місій, коли в нас відділ забезпечений обладнанням. Можемо навіть поділитися якимись знаннями, досвідом».
До речі, коли Наталя Комашко побувала в Гарвардській медичній школі в Бостоні, куди її запросили друзі-лікарі, то тамтешні фахівці «зацікавилися нашою роботою з реконструктивної хірургії і запропонували вести спільну наукову працю». Перші кроки в цьому напрямку, за її словами, вже робляться.
«Я приїхала й не відчуваю контрасту, – підсумовує медикиня, – я знаю, куди рухатися, знаю, що покращувати. Знаю, які операції і що нове ми вже можемо запровадити в нас. Я отримала величезний досвід та знання, знайомства з всесвітньо відомими професорами, які готові підтримувати нас та Україну».
Третя міжнародна місія
«Нема й року, як у нас відбулись вже дві місії», – зазначає Наталія Комашко про українсько-американський проєкт з оперативного лікування українських воїнів. З її слів, під час візиту до США сформувалися гарні контакти з людьми.
На зустріч з пані Наталією приїжджав організатор фундації «Face the future», канадський професор, доктор Пітер Адамсон. «Ми всі зустрічалися в офісі благодійної організації «Razom for Ukraine», і він запевнив, що готовий нас підтримувати на місіях надалі – двічі на рік, скільки зможе, роками. Доктор Адамсон готовий на тривалу співпрацю, бо бачить, що вона дає дуже гарні результати», – акцентує Наталія Комашко.
У перервах між місіями співпраця не припиняється: проводяться онлайн-консультації щодо нових пацієнтів, яких вже набрали на нову місію. Іноземні лікарі «надають сильну клінічну підтримку, роблять експертизу пацієнтів».
Планується, що на наступну місію, яка стартує у жовтні 2023 року, до Івано-Франківська приїдуть 18 фахівців з Канади й США.
КУРС писав: У списках 300 військових: у жовтні відбудеться третя місія американських хірургів до Франківська