На Прикарпатті лікарка-волонтерка з Київщини Оксана Мироненко оперує поранених воїнів та шукає житло для евакуйованих інвалідів.
Про таких людей часто забувають. Вивозять екстрено, коли лікарні чи соціальні заклади зруйновано вщент. Поранених часто доправляють без документів. У мирних лікарнях їм надають допомогу, але виписувати – нікуди. Такими людьми і опікуюється засновниця ініціативи.
Оксана Мироненко – ортопед-травматолог, працює хірургом у Першому добровольчому хірургічному шпиталі. Вона родом з Луганська. У 2014 році переїхала на Київщину – в Бучу, а після повномасштабного вторгнення разом із сім’єю – на Прикарпаття.
Читайте: Перший добровольчий хірургічний шпиталь: як у Франківську медики наближають перемогу
Лікарка з Київщини втратила маму в Бучі, а її батька врятували волонтери, тож жінка вірить, що когось може врятувати й вона.
“Лікар має рятувати людей. Яким чином я це роблю — неважливо, головне, що я це роблю. Там, де я потрібна, там я і буду”, – таке життєве кредо Оксани Мироненко.
Після пережитого лікування воєнної травми Оксана не зупинилася, не занепала духом, а робить усе, що може, задля порятунку людей.
Багато біженців не мають більше житла, документів та грошей, щоб винайняти його. А через втрату документів процес отримання матеріальної допомоги затягується.
Поранений Олег Свєлогузов – з Рубіжного. Його разом зі старенькою мамою зі зруйнованого будинку рятувальники діставали через вікно. “Каменя на камені не залишилося. У нас немає навіть паспортів”, – каже чоловік. Обоє були важко травмовані. У лікарні в Сєвєродонецьку надали першу допомогу. А потім медзаклад обстріляли. Чоловіка з матір”ю перевезли на Прикарпаття.
Зараз вони у Лисецькій лікарні. Вона першою на Франківщині прийняла поранених цивільних зі Сходу. Зараз там 130 евакуйованих, більшість – інваліди, яким після лікарні нікуди йти. Тому у лікарню запрошують міграційну службу, працівників ЦНАПів та соціальних служб, щоб постраждалі змогли отримати необхідні пільги. Та все ще лишається проблема з житлом.
Оксана, окрім порятунку життів як лікар, займається ще й волонтерською діяльністю соціального характеру. Вона організовує інших волонтерів, які разом шукають, прибирають та облаштовують житло тим, хто зараз не має де і на що жити.
Прихистками переважно стають школи та дитячі садочки, але місця не вистачає усім. Окрім того, багато людей потребують окремого догляду. Тому волонтери шукають старі й занедбані помешкання, в яких давно ніхто не живе.
Вони максимально намагаються прибрати та створити належні умови для життя, щоб люди, яких нікуди виписувати з лікарні, не опинилися на вулиці. Активно звертаються в громади, шукають, хто би допомг меблями чи технікою, щоб мінімально облаштувати помешкання. За тиждень вже досягли неабиякого успіху — поселили понад 30 людей.
