У понеділок, 28 серпня, у селі Прокурава на Косівщині під час фестивалю гердана «Кольорові пацьорки» встановили рекорд України. На фестивалі зібралося 406 жінок у герданах та силянках, традиційних жіночих прикрасах з бісеру.
Організувала свято народна майстриня, голова громадської організації «Роса Карпат» Марія Чулак. Вона родом з Прокурави, робити гердани навчила її мати – також Марія. Вона була першою, хто після проголошення Незалежності відновлював та показував це ремесло. За союзу гердани забороняли, бо українське, пише Репортер.
Вісім останніх років Марія Чулак-молодша робила все, щоби гердан-силянку внесли до списку нематеріальної спадщини України. І нарешті це сталося 23 липня цього року.
“Сьогодні ми цій події приурочили встановлення рекорду, – говорить Марія Чулак. – Гердан-силянка – це дійсно наша національна гордість, прикраса, яку носить кожна жінка. І ми сьогодні встановлюємо рекорд України – найбільша кількість жінок в гердані на одній локації”.
За словами пані Марії, далі вони будуть працювати над тим, аби гердан-силянку внесли до спадщини ЮНЕСКО.
“Будемо дальше популяризувати і продовжувати нашу культурну спадщину, бо цим ми підписуємо, що ми є українці. Це якраз наш код, як і вишивка”, – каже Марія Чулак.
Відбулася святкова хода від церкви до центральної площі Прокурави. Під час ходи усіх жінок з герданами чи силянками рахував експерт національного реєстру рекордів України – Павло Горішевський.
“406 жінок у традиційних герданах на одній локації, – підсумовує експерт. – Наймолодшій учасниці всього чотири тижні, а найстаршій – за 90. Такий рекорд зафіксовано вперше. Планували 100 осіб. Це є мінімальна кількість для встановлення національного рекорду. Та результати перевершили усі очікування”.
Це вже другий рекорд, який встановлюють з герданами. У червні 2021 року у Франківську в краєзнавчому музеї встановили рекорд – найбільша кількість герданів в одній локації. Тоді в музеї зібрали 2629 прикрас.
На святі у Прокураві свої роботи представили майстрині з Прикарпаття, а також з інших областей. Крім прикрас з бісеру, були традиційні гуцульські сирні коники, вишивані сорочки, різьблені речі.
Також під час свята збирали гроші на підтримку військових.