Собор Української православної церкви Московського патріархату, який відбувся 27 травня, заявив, що не згоден із предстоятелем власної церкви патріархом Кирилом у питанні війни Росії з Україною. Але про розрив з московським патріархатом та автокефалію навіть не йшлося.
“Виражаємо незгоду з позицією Патріарха Московського і всієї Русі Кирила щодо війни в Україні”, йдеться у рішенні Собору. Також вказано, що УПЦ буде діяти як самостійна церква: “Собор ухвалив відповідні доповнення і зміни до Статуту про управління Української Православної Церкви, що свідчать про повну самостійність і незалежність”.
Які саме зміни до Статуту прийнято, поки не оголошено, проте про від’єднання УПЦ від Російської православної церкви в заяві не йдеться.
Серед таких рішень, зокрема, на Соборі порушувалось питання самостійного мироваріння, обговорювався дозвіл єпархіям самостійно вирішувати питання власного життя в умовах війни, якщо погодження з Синодом неможливе. Також Собор розмірковує про створення закордонних парафій для українських біженців.
Окремо обговорювалось питання об’єднання православних церков. Собор повторив позицію УПЦ, яка не визнає канонічність Православної церкви України із предстоятелем митрополитом Онуфрієм. По суті УПЦ МП відкинула ідею об’єднання на базі визнаної Вселенським патріархом ПЦУ.
Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Православної церкви України Євстратій (Зоря) зазначив, що підсумки Собору УПЦ МП можна коротко оцінити словами Митрополита Епіфанія у Доповіді на Архієрейському Соборі ПЦУ: «з великої хмари – малий дощ». Євстратій Зоря розібрав рішення Собору УПЦ МП по пунктах:
1. Вирази щодо російської агресії максимально м‘які та округлі. Це після 3-х місяців страждань, які головним чином торкнулися областей, де багато симпатиків МП. На все, що вважали за потрібне сказати про війну, знайдено СОРОК СЛІВ! І жодного з них – про оцінку ідеології «русского міра», як основи агресії, та про свою роль в поширенні цієї ідеології.
2. «Виражаємо незгоду» з позицією Кирила – тобто не засуджуємо, не розриваємо зв’язок, а просто «виражаємо незгоду». Тут явно видно формулювання митрополита Онуфрія – українською незгоду висловлюють, а не виражають.
3. «Зачистка Статуту» – це те саме, що відсутність слів «Московський Патріархат» в офіційній назві: спроба приховати те, що «УПЦ» – залишається в юрисдикції Московського Патріархату.
Слова про «незалежність і самостійність» – винахід ще 1990 (!) року для прикриття залежності та несамостійності. Є автокефалія і автономія. Собор ані слова не сказав про автокефалію – навіть про теоретичне бажання її досягнення.
Що означає «незалежність і самостійність 2.0»? Новий інтерфейс старої програми? Якщо ця «незалежність і самостійність» більш незалежна і самостійна, ніж була, то чи не є це одне визнанням правоти тверджень УАПЦ/ УПЦ КП/ПЦУ, що «самостійність і незалежність» насправді не була ні тим, ні іншим?
Чи поминатимуть надалі ім‘я Московського патріарха? Можливо, буде видно зі змін у Статуті. Але судячи з формулювань Постанов, митрополит Онуфрій буде поминати, а це означає подальшу залежність від Кирила всієї Митрополії (див. пункт вище).
4. Мироваріння та діаспора – суто «тролінг ПЦУ». Ані одне, ані інше ніяк не визначає статусу незалежності. У Лаврі варили миро в часи Київської Митрополії до 1686 р. і навіть в синодальну епоху РПЦ, але ні тоді, ні тоді це не було ознакою незалежності. Утримувати українську діаспору в орбіті МП – давня мрія, «патріарші парафії» РПЦ в США та Канаді в радянський час – переважно були українськими за етнічним складом.
5. Затвердження всіх рішень за період від 2011 року означає і затвердження того рішення УПЦ МП (за лекалом з Москви), де сказано про розрив зі Вселенським Патріархатом. Замість того, щоби відкрити дорогу до діалогу з ним – закриті двері тепер ще й соборно заколотили дошками.
6. Щодо діалогу. «Щоби діалог відбувся», ставляться три передумови: погодитися, що громади не будуть переходити з МП в ПЦУ; погодитися з тезами пропаганди МП проти ПЦУ; погодитися з тим, що ієрархія ПЦУ – «неканонічна».
Тобто Собор відкидає пропозицію Архієрейського Собору ПЦУ про діалог без попередніх умов? Чекаємо роз‘яснення від іншої сторони, але поки що це виглядає так: виконання трьох передумов має лише відкрити діалог без ясно означеної мети.
7. Швидкісне проведення за день зібрання, Синоду, Собору єпископів та Собору УПЦ мало на меті максимально згорнути дискусію. Як під час заходів, так і загалом. Тепер на всі питання всередині МПвУ буде відповідь: читайте рішення Собору, там все сказано.
Читайте також: Трішки вагітна УПЦ МП