Письменниця з Франківська Софія Андрухович та її перекладачі на німецьку мову Александр Кратохвіл і Марія Вайсенбек отримають Міжнародну премію імені Германа Гессе-2024, пише КУРС з посиланням на Збруч.
Про це оголосило правління Фонду імені Германа Гессе у місті Кальв, Німеччина. Вручення нагороди відбудеться 2 липня 2024 року, у день народження Германа Гессе, в Кальві.
Премія є однією з найпрестижніших німецьких літературних відзнак. Нагороду присуджують “за літературне досягнення міжнародного рівня разом із його перекладом”.
Премією імені Германа Гессе вшановують щодва роки літературний твір, вартий широкого визнання, який, на думку журі, все ще не здобув належної уваги.
Журі одностайно ухвалило рішення присудити Міжнародну премію імені Германа Гессе авторці Софії Андрухович та її перекладачам Александру Кратохвілу та Марії Вайсенбек за німецьке видання „Амадоки“, що в Німеччині опублікована трилогією „Amadoka-Epos“ («Епос про Амадоку»).
Перші дві частини вже вийшли – „Die Geschichte von Romana“ («Історія Романи») та „Die Geschichte von Uljana“ («Історія Уляни»). Третя частина „Die Geschichte der Sofia“ («Історія Софії») вийде у жовтні 2024 року. Журі вважає, що Софії Андрухович вдалося “створити широку панораму України XX століття у формально різноманітний і вражаючий спосіб”.
Роман як дискурс пам’яті
У зворотній хронології крізь призму трьох поколінь жінок – Романи, Уляни та Софії – простежуються травматичні етапи історії, які сформували колективну пам’ять українців: війна на сході України, Голокост та сталінізм.
Роман подає широку панораму України XX століття. В центрі сюжету – архівістка Романа, яка є єдиною обізнаною оповідачкою у першій частині роману, а потім перебирає на себе роль доволі помітної нараторки всієї епопеї. Вона розповідає Богдану, котрий втратив пам’ять на війні і в якому, як їй здається, вона знову знайшла свого чоловіка, його історію та історію його родини. При цьому відбувається своєрідне присвоєння, що дає підстави розуміти спогади як змінний і змінюваний, проєктивний наратив.
У другій частині Романа використовує фотографії, щоб змусити прадіда Богдана, його доньку Уляну та її велике кохання, єврейського хлопчика Пінкаса, розповісти про їхнє життя під час німецької окупації. Така змодельована нарація запрошує читачів до критичного осмислення того, про що розповідається, спонукає піддавати сумніву правдивість оповіді.
“Амадока” – другий роман Софії Андрухович, перекладений німецькою, після роману “Фелікс Австрія” (2014), в німецькому перекладі – „Papierjunge“ («Паперовий хлопчик»).
Нагадаємо, у 2023 році лауреатом книжкової премії «Зустріч: Українсько-єврейська літературна премія» став роман «Амадока» Софії Андрухович, опублікований у 2020 році львівським «Видавництвом Старого Лева».
КУРС писав, що краудфандинґове видавництво “Комубук” оголосило передпродаж нової книжки письменниці з Франківська Софії Андрухович – роману “Катананхе”.
