102 окрема бригада ТрО з Івано-Франківщини тримає оборону в степах Херсонщини та на найгарячіших ділянках фронту. Про трансформацію цивільних у воїнів, еволюцію від автоматів до ударних безпілотників та ціну нашої свободи – у матеріалі до Дня Сил територіальної оборони, пише КУРС з посиланням на “Подробиці”.
У лютому 2022 року, коли на Прикарпатті стояли черги біля військкоматів, з кадрового скелета армійців та цивільних добровольців за лічені дні розгорнули повноцінну бойову 102 бригаду Сил територіальної оборони.
“У перші дні був такий хаос. Важко було тогочасному командуванню формувати підрозділ з абсолютно незнайомих один одному людей: невідомі навички людей, їхні знання, рівень підготовки і так далі. Банально було незрозуміло, кого на які посади розставити”, – розповідає заступник начальника штабу 102 бригади Сил ТрО Мирон Дмитрик.
Уже навесні підрозділи бригади вирушили на перші бойові завдання. Спочатку на північно-східний напрямок.
“Вся бригада в повному складі вже наступного дня після Великодня 2022 року вирушила на Запорізький напрямок, а той батальйон, Коломийський, 77-й, перед нами за два тижні вирушив на кордон Харківської й Донецької областей, у район Світлогірської громади. З кінця травня – початку червня бригада прийняла від десантників смугу відповідальності в районі Гуляйполя”, – каже Дмитрик.
Серед тих, хто приєднався до 102 у перші дні повномасштабної війни, був і Ярослав. Раніше він мав автомийку, а у війську став командиром стрілецької роти, хоча починав із командира взводу. На власні очі бачив, як докорінно змінювалася війна.
“На той час ми не розуміли, що таке війна, що таке бойові дії й взагалі, що ми маємо там робити. Але знали, що маємо захищати. Зараз вона набагато складніша і за технологіями, і за всім”, – переконаний командир стрілецької роти 3 батальйону 102 бригади Сил ТрО Ярослав з позивним Яр.
Нині у бригаді створені батальйони безпілотних систем, які FPV-дронами ефективно нищать техніку та живу силу росіян, а також перехоплюють ворожі “крила”. Та за кожним таким успіхом стоять люди, які часто працюють на межі можливостей.
“Більшість військовослужбовців з 2022 року, ще більша частина з 2014 року. Вони виснажені, але працюють, мають ще бажання, виконують свої бойові задачі і закликають так само всіх інших приєднатися і допомагати їм”, – каже Ярослав.
На думку Мирона Дмитрика, бригада зараз набагато сильніша за засобами, але того духу, який був у 2022 році, людського потенціалу зараз трохи бракує.
Для бійців 102 бригади служба стала новим етапом у житті, яке назавжди розділилося на “до” та “після”.
“Бути Збройними силами чи Силами оборони загалом – знаєте, це вижити, перемогти і повернутися до своїх сімей, родин. Сто друга – це вже все, це вже татуювання на серці, рубець. Це вже назавжди”, – наголошує Дмитрик.
Та найважче втрачати тих, з ким пліч-о-пліч долаєш найтяжчі шляхи війни. Тому і для офіцерів, і для солдатів зберегти пам’ять про полеглих побратимів – це справа честі й внутрішній обов’язок.
“Перші повідомлення, які по рації усно доповіли – це про наші втрати. І спочатку це було на Донеччині – боєць 77-го батальйону. А потім того ж дня уже й у нас на Запорізькому напрямку. Це, мабуть, те, що ніколи не забудеться”, – пригадує Дмитрик.
Читайте також: Пілоти франківської 102-ї бригади знищили російські комплекси «Муром» на $250 тисяч
