Діагноз “рак молочної залози” — це завжди глибоке потрясіння. Страх за життя часто переплітається зі страхом втратити власну ідентичність. Та сучасна онкохірургія вийшла за межі видалення пухлини, мета лікування тепер — допомогти подолати хворобу і повернути жінці її цілісність.
Чому хірургія є обов’язковим компонентом лікування при онкології, як відбувається реконструкція грудей та для чого жінки, які вже пройшли цей шлях, стають підтримкою для тих, хто лише дізнався про свій діагноз? Відверто про методи відновлення та право на повноцінне життя розповідає хірург-онколог Аліна Андріїв, лікарка медичного центру “Мед-Атлант”.
Без хірургічного лікування рак завжди повертається
Коли я тільки прийшла в професію, понад 90% операцій при онкології грудей були тотальні мастектомії — операції, коли органи видаляли повністю, забирали всю грудну залозу. Чому так? Мабуть, через брак техніки на той час, відсутність школи реконструктивної хірургії в Україні. У нас були прекрасні лікарі, але практично ніхто не робив відновлення. Виконували в Європі, в США. В Україні жінки різного віку втрачали груди — психологічно це було неймовірно складно.
Була така історія, досить травматична для мене як для лікарки, досі її пам’ятаю. Пацієнтці було всього 28 років. Вона була обізнана про свій діагноз, розуміла наслідки, але свідомо відмовилася від лікування. Відмовилася саме тому, що їй пропонували видалити грудь, — на той момент інших опцій просто не було. У неї була особиста історія з чоловіком, і вона сказала: “Я готова пожити якісно рік чи два, але з грудьми і в цих стосунках”. На жаль, її історія закінчилася трагічно. Без хірургічного компонента в лікуванні рак зазвичай повертається.
Я завжди пояснюю: ми можемо говорити про радикальне лікування раку тільки тоді, коли включений компонент хірургії. Може бути хіміо- чи променева терапія, але якщо немає хірургічного етапу, то після завершення системного лікування хвороба відновлюється. Хірургія має бути присутня, щоб ми могли сказати, що радикально пролікували пацієнтку.
Станом на сьогодні онкохірургія зробила величезний прорив. Тепер ми пропонуємо жінці органозберігаючі операції або реконструкцію грудей — три сценарії, і жоден з них не суперечить онкологічній безпеці, вона завжди у нас на першому місці. Ми питаємо жінку про її запит: який косметичний ефект вона би хотіла. Хтось хоче пройти шляхом найменшого опору і мати швидку реабілітацію. Для когось важливо, щоби візуально нічого не змінилося. А хтось навіть просить кращі груди, ніж були до хвороби. І ми можемо це зробити за допомогою імплантів або власних тканин.
Звичайно, є невеликий відсоток випадків, коли тип діагнозу чи розповсюдження пухлини не дають такої опції. Наприклад, коли є ураження шкіри або інфільтративно-набрякова форма раку. На жаль, тоді ми не можемо зберегти грудь і робимо класичну мастектомію.
Як відбувається реконструкція грудної залози?
Якщо говоримо про реконструкцію, то вона буває одномоментною або відстроченою і виконується за допомогою імплантів або власних тканин.
Одномоментна реконструкція — це коли ми працюємо в межах однієї операції. Поки жінка під наркозом, ми спершу розв’язуємо медичне питання (прибираємо пухлину) і тут же переходимо до естетики — ставимо імплант.
Відстрочена реконструкція проводиться через певний час, зазвичай не раніше ніж через 6 місяців після завершення всього лікування, особливо променевої терапії. Це варіант для жінок, які вже були проліковані раніше, або для тих, кому необхідно спочатку пройти системне лікування.
Підхід до самої мастектомії теж дуже змінився. Класична операція — це коли на грудній стінці залишається лише рубець. Саме так більшість людей і уявляє наслідки раку. Але є сучасний вид — шкіро-сосок-зберігаюча мастектомія. Ми забираємо тканину залози, але залишаємо шкіру та сосок. Це дає нам розкішну можливість пізніше поставити імплант і досягти чудової симетрії.
Буває, що безпосередньо під час операції ми бачимо: пухлинка маленька, а розповсюдження злоякісних клітин іде на всю залозу. Тоді ми змушені видалити все, але залишаємо собі “відступ” — шанс на те, що зможемо відновити груди в майбутньому.
Часто до нас звертаються пацієнтки, яким робили операцію 10 чи 15 років тому. Навіть якщо там залишився лише старий рубець — це підлягає реконструкції! Терміну давності немає. Ми використовуємо еспандер — такий мішечок, який поступово розтягує шкіру, як під час вагітності розтягується живіт. Потім замінюємо його на постійний імплант, формуємо сосок, а далі жінка може зробити татуаж ареоли. Візуально це дає чудові результати.
Важливо розуміти: імплант не заважає діагностиці, не ховає рецидив і не провокує його. Але тут критично важливою є техніка хірурга. Якщо лікар залишив понад 10% тканини залози під імплантом — ризик повернення хвороби зростає. Тому відновленням грудей мають займатися саме хірурги-онкологи. Ми знаємо онкологічну безпеку зсередини: тільки коли впевнені, що немає метастазів чи рецидиву, — починаємо працювати.
Реконструкція грудей в онкології — це не пластична хірургія. У пластиці працюють з готовими формами, вдосконалюють їх. Ми ж стикаємося з іншими викликами: відсутністю тканини, порушеним кровопостачанням або шкірою, пошкодженою опроміненням. Це передусім лікування і робота над відновленням цілісності.
Кому можуть відмовити?
Для проведення реконструкції, особливо власними тканинами, існують жорсткі вимоги. Це мають бути пацієнтки без важких супутніх патологій, і вони обов’язково не повинні курити. Ми дуже просимо облишити цю звичку і можемо відмовити у встановленні імплантів, якщо жінка продовжує куріння. Чому це так критично? Куріння порушує кровопостачання, судини звужуються — і ризик ускладнень злітає в рази.
Категоричних протипоказань до реконструкції грудей не так багато, але вони суттєві. Наприклад, якщо у жінки виявили метастази, на перший план виходить боротьба за життя і лікування основної хвороби — тоді реконструкція відтерміновується.
Також буває потрібно спочатку відкоригувати хронічні захворювання. Як-от при цукровому діабеті: маємо спершу компенсувати стан пацієнтки і лише тоді обговорюємо операцію, адже ризики через проблеми з судинами тут теж значно вищі.
До кожної жінки у нас індивідуальний підхід. Ми вивчаємо всі аналізи, дивимося на стан тканин. Бувають випадки, коли просто недостатньо шкіри, щоб поставити бажаний імплант. Тоді обираємо менший розмір і коригуємо другу, здорову, грудь, щоб досягти симетрії.
Важливо розуміти: ми не відмовляємо в медичній допомозі як такій. Але реконструкція — це не про естетику в чистому вигляді. Якщо ми бачимо, що ускладнення гарантовані, а пацієнтка не виконує рекомендації, ми маємо право відмовити в естетичному етапі, щоб не зашкодити її здоров’ю ще більше.
Вагітність і годування грудьми після раку
Важливо знати: вагітність і народження дітей після раку молочної залози — це цілком реально. Сучасна медицина так пішла вперед, що ми не перериваємо вагітності, навіть якщо діагноз встановили під час неї. Мені дуже хочеться достукатися до колег-лікарів, бо іноді жінку змушують перервати вагітність, і це просто нонсенс, величезна трагедія. Особливо коли це єдина бажана дитина.
Сьогодні на різних етапах вагітності можна отримувати навіть хіміотерапію, яка не шкодить маляті. Єдиний нюанс: якщо жінку потрібно оперувати в цей період, ми все-таки забираємо грудну залозу повністю, незалежно від розміру пухлини. Це необхідно, оскільки вагітним не можна проводити променеву терапію, а нам важливо попередити місцевий рецидив.
Але і це не безвихідна ситуація. Коли жінка народжує, ми можемо спокійно займатися реконструкцією. Що стосується вигодовування, то лактація залишається повноцінною — жінка просто годує маля однією грудною залозою. Такі історії в моїй практиці були, і вони — про справжнє утвердження життя. Вони доводять, що нічого не закінчується, що є сенс боротися і, головне, не запускати хворобу.
Без страху: приклади, які надихають боротися
У всіх пацієнток, які чують цей діагноз, життя змінюється тотально. І тут я підходжу до того, що реконструкція — це один із найважливіших етапів стабілізації емоційного стану. Жінці важливо відчувати себе жінкою, мамою, дружиною, залишатися в соціумі.
Зараз багато стереотипів уже розвіяно. Раніше як казали? Не можна на море, не можна купатись… Ні, можна все! Після лікування пацієнтка здорова. Вона просто частіше приходить на обстеження і контролює свій стан. Рак — це не кінцева точка, а лише складний період в особистій історії.
Як жінки приймають звістку про онкологію? Зазвичай усі проходять однакові етапи. Спершу заперечення: «Це може бути з ким завгодно, тільки не зі мною». Потім несприйняття, агресія на себе чи на лікарів. І лише третім етапом іде прийняття. Ми супроводжуємо жінку на кожному кроці, бо розуміємо: що швидше настане прийняття, то краще буде йти лікування. Я особисто прошу пацієнток: «Постарайтеся прийняти ситуацію, тоді нам усім буде легше працювати».
У моїй практиці безліч історій, коли після лікування жінки відкривали бізнеси, змінювали роботу, починали жити якісніше. Вони ніби переоцінювали все і нарешті дозволяли собі жити так, як справді хочуть. Маю пацієнтку — молода жінка відкрито говорить про свій шлях і розповідає, що до хвороби ніби жила не своє життя, а тепер абсолютно його змінила. Такі приклади надихають інших не боятися операції.
Чому жінки приходять із запущеними стадіями? Не через брак грошей чи часу, а через страх. “Я боялася почути діагноз”, — зізнаються вони. Але тут важливо розуміти: це питання самовідповідальності. Що раніше буде виявлена пухлина, то легшим, в тому числі фінансово, буде шлях і кращим прогноз.
Статистика говорить сама за себе:
- Перша стадія — це 98–99% повного вилікування. Можна пролікуватися і дожити до глибокої старості.
- Друга стадія — 70%.
- Третя стадія — 40%.
- Четверта стадія — у класичному розумінні невиліковна, але з нею можна жити роками, контролюючи хворобу.
Ми не знаємо точно, що буде в результаті лікування, але ми точно знаємо, що буде без нього. Тому найкраща профілактика — прийти до лікаря, коли ще нічого не турбує. Просто поставте собі нагадування: раз на рік — візит до мамолога. Від 25 років це має бути правилом. З 45 років — мамографія раз на два роки, а після 50 — щороку.
Особлива увага потрібна тим, у чиїх родинах були випадки онкології: мама, бабуся, сестра чи навіть тато. Це група високого ризику. Існує також фактор генетики — так званий “ген Анджеліни Джолі”. При виявленні такої мутації ми проводимо профілактичну мастектомію: видаляємо обидві залози з одномоментною реконструкцією ще до появи хвороби. Жінка убезпечує себе і живе спокійно.
Зараз у мене під спостереженням 25-річна дівчинка з такою мутацією. Її мама хворіла, а у самої дівчини була доброякісна пухлина, яку вже видалили. Ми домовилися: вона вагітніє, народжує, вигодовує дитинку, і вже потім ми повертаємося до профілактичної операції. Це дійсно величезний прорив — можливість діяти на випередження.
Сучасна медицина дозволяє пацієнтам жити після діагнозу багато років. Може, у глобальному сенсі 5 чи 10 років — це небагато, але для людини, яка встигає втілити свої мрії, — це ціле життя. А ще це дуже важливо для близьких.
Як довіра та віра стають частиною лікування
Сьогодні дуже потужно розвивається онкопсихологія, і ми в “Мед-Атланті” приділяємо цьому напрямку особливу увагу. Коли я кажу, що ми супроводжуємо пацієнтку на всіх етапах, це означає роботу цілої мультидисциплінарної команди. Будь-яке лікування починається з консиліуму, куди входять хірурги, клінічні онкологи, радіологи, патологи, діагности, реабілітологи та психологи.
Та зрештою, найбільше пацієнти потребують підтримки саме від лікаря. Це основа довіри, яка критично важлива, бо лікування триває довго — рік, а іноді й більше. Контакт має бути таким, щоб жінці було комфортно. Якщо щось не так — я завжди раджу шукати свого лікаря, бо без довіри результату не буде.
Я часто розповідаю пацієнткам про «трикутник»: є хвороба, є лікар і є пацієнт. Хвороба — це дуже сильний і складний суперник. Але якщо лікар і пацієнт об’єднуються, хворобу можна побороти. Коли ж людина залишається один на один із діагнозом — стає по-справжньому складно. Пацієнт має слухати лікаря, а лікар — чути пацієнта. Ця комунікація — фундамент усього. Контакт і довіра — це вже 50% успіху.
Та яка б довіра не була між нами, жінка все одно може відчувати: “Ти все знаєш як лікар, але ти мене не розумієш”. Тому я почала залучати пацієнток, які вже пройшли цей шлях, до спілкування з новачками. Коли розгублена жінка бачить перед собою успішну, красиву жінку, яка пройшла хімію, відновила груди та живе повноцінно, — вона починає вірити в майбутнє.
Позитивний досвід інших та віра в одужання дуже важливі. Реконструкція грудної залози — це насамперед про ресурс, про можливість знову відчувати себе бажаною, повноцінною, про право жити й любити. Ми, лікарі, поруч із нашими пацієнтками, щоб цей шлях не був для них шляхом наодинці.
Контакти лікувально-діагностичного центру «Мед-Атлант»:
- +38 (095) 00 38 452
- +38 (095) 00 38 453
- +38 (097) 41 13 133
- Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 48 (корпус 1)
- Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 23 (корпус 2)
- сайт ЛДЦ Мед-Атлант
- Мед-Атлант у facebook
- Мед-Атлант в Instagram
Читайте також:
- Здоров’я шлунково-кишкового тракту: як попередити новоутворення
- Як сучасна косметологія допомагає зберегти молодість: апаратні процедури для обличчя
- М’язи тазового дна: як зміцнити та повернути тонус — поради гінекологині Надії Дибяк
- Щоби не повернути зайвих кілограмів: як безпечно та дієво знизити вагу
- Хірургія без страху: що важливо знати до і після операції
- Чекап для чоловіка: які обстеження потрібні, а які зайві
- Рак грудей – не вирок, а діагноз: як сучасна онкомамологія повертає жінок до повноцінного життя
- Коли мовчання коштує життя: правда про рак шийки матки без страху і міфів
- Як зрозуміти, що щось не так із грудьми: сигнали, які не можна ігнорувати
- Таргетна терапія та “операція Джолі”: сучасні методи лікування раку грудей у жінок
