Журналісти й громадські діячі зі сходу України приїхали цього року з Краматорська, Харцизька, Дружківки, Слов’янська й Авдіївки, щоби познайомитися із традиціями Прикарпаття. На проекті з’явилася й ідея визначення Івано-Франківська й Краматорська містами-побратимами, – розповіла його організаторка Надія Шегда. Під час подорожі учасники проекту мали можливість дізнатися про видавниче життя Івано-Франківська.
Про героїв АТО без вишиванкового патріотизму
Книга "Прикарпатців в АТО" розпочала серію "Героям слава!" у видавництві "Лілея-НВ". Василь Іваночко, директор видавництва, розповів, що тривалий час вони працювали над серією "Наші партизани" – збирали тексти, документи, фото про партизанський рух й видавали, щоби популяризувати героїку.
"Але немає потреби шукати героїку у сорокових-п’ятдесятих роках минулого століття, оскільки багато людей сьогодні воюють на фронті, здатні на подвиги і роблять усе можливе, щоби ми тут могли спокійно сидіти в теплому приміщенні і говорити про їхній героїзм, – розповів Василь Іваночко. – Дуже хотілося б, аби люди відчували, що війна – це не десь там далеко, вона тут, і ті герої, які дають нам сьогодні спокійний святковий вечір, мають бути належно пошановані. Популяризуючи вчинок військових, ми тим самим не те щоб наближаємо перемогу, але стаємо нормальною повноцінною країною, яка найближчим часом подолає ворога і буде здатна достойно захищатися".
Збірник "Прикарпатці в АТО" об’єднав матеріали журналістів про прикарпатських воїнів. Репортажі й інтерв’ю розповідають історії військових регіону.
Передмову до видання готував письменник Тарас Прохасько. "Саме поняття "героїзм" полягає, власне, у тому, що так само персонажі книжок є героями. Тобто в елемент героїзму обов’язково входить те, щоби ми про нього знали, щоби ми про це розповідали, – вважає Тарас Прохасько. – Тобто герої – ті, про кого ми пам’ятаємо, хто нам додає сенсу у житті, хто робить наше життя забарвленим, заілюстрованим, дає взірці та орієнтири, якісь підкріплення, віру, опору у тяжких ситуаціях. Для того, щоби герої були, про них потрібно розповідати. Є багато у світі могил невідомого солдата, але ніколи нема могили невідомого героя. Тому що той, про кого не розказано, той не є героєм, на жаль. Бо герой – це той, чиїм життям ми керуємося як взірцем чи якимись освітленням. Коли ми будемо писати, дізнаватися, переповідати про них, тоді вже це поняття "герої не вмирають" стає істинним".
Упорядником книжки став майор авіації, журналіст і краєзнавець Іван Бондарев.
"Книжка "Прикарпатці в АТО" читається досить легко, – поділився під час презентації Іван Бондарев. – Це не щось таке вишиванково-патріотичне, де один пафос і більше нічого. Це звичайні історії звичайних людей, які ходять попри нас у військовій формі. Тут можна прочитати, як відбувалися бої у тому страшному "Іловайському котлі" або спогади учасника боїв у Дебальцевому. А на палітурці вкінці книги – фото із зухвалого рейду по тилах супротивника, який 95-та десантна бригада зробила по тилах противника в районі Маріуполя. У новітній військовій історії такого ще не було".
Під час презентації фрагмент свого тексту при вихід із Дебальцевого прочитав журналіст і учасник АТО Микола Волков. Книжку також можна було купити, а всі кошти від продажу спрямують на лікування поранених вояків.
Через "Схід/Захід" знайти спільну мову
Серію прозових текстів "Схід/Захід" також представили на зустрічі. У виданнях зібрані твори письменників із західних та східних міст України. Книга створена так, що з одного боку починається текстами одного письменника, а перевернувши на інший, читач бачить уже іншого автора.
Об’єднання через художні тексти задумувалося, щоби показати: Україна – одна держава і письменники тут однаково осмислюють події. Важко сказати, хто у Франківську популярніший – Тарас Прохасько чи Сергій Жадан, а в кожній книжці видавці дають авторів зі своїми поглядами та акцентами.
Про ідею серії книжок "Схід-Захід" під час презентації розповідав історик Сергій Адамович: "Як правило, Тарас багато пише про Галичину, про Західну Україну, людина із Краматорська чи Слов’янська паралельно щось дізнається про світ Західної України. Жадан дуже багато описує Харків, того, що він побачив і відчув. Тоді галичани, коли читатимуть ці книжки, вони для себе відчутніше зрозуміють архетип східного українця".
У серії "Схід/Захід" під однією обкладинкою уже надрукували "Всі його фільми" Тараса Прохаська та "План річки" Олега Коцарева.
"Коли справді з’ясовується, що потрібно знайти спільну мову, завжди дивуєшся двом речам. Перше – це те, що спочатку здається, що так багато всього, неможливо зрозуміти один одного, що все зовсім різне. А потому знаходяться якісь такі речі, які виявляються дуже спірними, але можуть об’єднати. Це насправді кращий шлях, – вважає Тарас Прохасько. – Є гірший шлях, коли спочатку здається, що ми такі однакові, так все файно, ми всі думаємо про одне, а потому посилюються суперечливі речі, і хто не знає того, той не може прийняти іншого, той не може зрозуміти чогось. Виявляється, що саме у порозумінні, насправді у знаннях і у розмові, є ключ до виходу із поганих ситуацій. Не є тепер такий час, та й взагалі ніколи не був, коли потрібно говорити, що ми – однакові або потрібно добиватися того. Не потрібно боятися того, що є відмінності, є різності. А потрібно знайти те, що спільне життя різних робить кращим. Насправді додавання – усе краще, ніж відсікання. Якщо додаються якісь двоє людей, навіть якщо вони різні, якщо вони можуть додатися, – це є краще, ніж двоє убивають третього. Так само з різноманіттям України. У різності може бути те власне багатство, а не те, що нервує один одного. Але при цьому потрібно дуже багато знати, розуміти про то, що це різне насправді існує у певних моментах. Найголовніше – навчитися спокійно про це говорити. Власне, для цього існують книжки, зустрічі, розмови".
На презентації Тарас Прохасько прочитав кілька віршів Олега Коцарева, а потому прийняв неочікувані вітання із минулого.
Журналіст із Дружківки Павло Островський розповів, як у 2011 році в Донецьку під час протестів чорнобильців вони розбили наметове містечко під пенсійним фондом. І було два розгони цього наметового містечка. Після першого розгону прокотилася хвиля протесту, тому що під час силової акції загинув шахтар. Всі чекали, що буде і другий розгін, більш цинічний та підступний. Чорнобильці тоді трохи ображалися, що їх мало хто підтримує. Кілька журналістів та активістів із Донецька приходили до них, це було вузьке середовище, до сотні людей. З приємністю страйкарі згадували, що за кілька днів до остаточного розгону акції до них завітали письменники – це були Тарас Прохасько та Сергій Жадан. Володимир Деркач, один із лідерів чорнобильців-страйкарів, зараз перебуваючи у складі Збройних сил України, по телефону через журналіста часто передає: "Якщо побачиш письменників, які до нас тоді заходили, переказуй вітання". Випала нагода – й "привіт" знайшов свого адресата.
Окрім книжки Прохаська-Коцарева, уже вийшла друком друга спільна книга – Сергія Жадана "Коли спаде спека" та Мірека Боднара "Бриколаж". Третя книжка серії матиме тексти Ігора Бондара-Терещенка та Володимира Єшкілєва. Наступна поєднає Василя Голобородька і Тимофія Гавриліва. У планах видавництва – запустити "Схід/Захід" на Спільнокошті, щоб отримати додаткове фінансування й надалі продовжувати проект.
Наталія ВУЙТІК
