fbpx

Суддя Володимир Гандзюк: Коцаба не міг відповідати за злочин, який ще не передбачений Кримінальним кодексом України

Суспільство 20:02, 22.07, 2016

Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Володимир Гандзюк входив до складу колегії, яка розглядала справу Руслана Коцаби – франківського блогера, автора відеоролика із закликами до відмови від мобілізації.

Після майже півторарічного розгляду справи Івано-Франківський міський суд зняв з Руслана Коцаби обвинувачення в державній зраді і засудив його до трьох з половиною років ув’язнення за перешкоджання Збройним Силам. Виправдувальний вердикт апеляційного суду став несподіванкою і викликав неабиякий резонанс. В екслюзивному інтерв’ю для КУРСу Володимир Гандзюк пояснює, чому колегія вирішила зняти з Коцаби обвинувачення.

– Ви брали участь у розгляді справи блогера Руслана Коцаби і спільно з іншими колегами постановили виправдувальний вердикт – у зв’язку з відсутністю в діях особи, яка публічно закликала ухилятися від мобілізації для захисту України, складу злочину. Можете пояснити логіку ухвалення такого рішення?

Рішення апеляційного суду насамперед є правовим, а не політичним, як про це намагаються стверджувати окремі оглядачі, політологи та і сам Руслан Коцаба зі своїм захисником Тетяною Монтян.

Апеляційний суд ретельно дослідив встановлені обставини справи і, врахувавши диспозицію ст. 114 КК України, прийшов до переконання, що публічні заклики бойкотувати мобілізацію не охоплюються зазначеним складом злочину, який вказує на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України як військових формувань.

Законом встановлено, що публічні заклики до будь-яких дій чи бездіяльності, які направлені на невизначене коло осіб, є кримінально-караними лише у тому випадку, коли таке передбачене законом. Це, зокрема, публічні заклики до повалення державної влади, заклики до міжнаціональної чи расової ненависті, до війни і т. п. Тобто держава самостійно визначає, які саме публічні заклики є суспільно небезпечними для її цілісності та безпеки, і відображає їх в кримінальному кодексі, встановлюючи кримінальну відповідальність за їх вчинення.

В чинному КК України кримінальну відповідальність за заклики саме проти проведення мобілізації не встановлено. У зв’язку з цим такі дії набувають не правового, а політичного характеру. Ускладнюється це і тонкою межею між правом на свободу слова особи, блогера чи журналіста і підривною діяльністю проти власної держави.

– Коцаба та його захисник стверджують, що питання звільнення “політв’язня” Коцаби пов’язано не з правовим рішенням трьох суддів Апеляційного суду, а з тиском європейських правозахисних організацій та волею вищого керівництва держави, яке начебто дало Вам пряму вказівку відпустити Коцабу.

Я вже сказав раніше, що ці особи розглядають справу Коцаби виключно з політичного ракурсу, бо, фактично, є політиками і, починаючи з моменту затримання блогера, використовують цей факт виключно в політичній площині.

При цьому вони чомусь не допускають собі і гадки про те, що в Україні є незалежні судді, які приймають судові рішення, керуючись виключно законом і совістю.

Щодо їх припущень про вплив влади на суди, то це є наслідком тотальної недовіри до судової системи, яка виникла за останні роки і не завжди з вини саме суддів. Але будь-який тверезий аналіз ситуації вказує на те, що судді в теперішній момент максимально віддалені від органів виконавчої влади та їх впливу на суд. Насамперед судді вже навчені того, що виконання вказівок Адміністрації Президента може призвести до втрати суддівської посади, кар’єри та більше – настання кримінальної відповідальності в майбутньому.

Зараз країна спостерігає за кримінальними процесами над суддями, які приймали рішення проти автомайданівців та протестувальників під час Революції Гідності.

Більше того, за новим законом про судоустрій кар’єра суддів не залежить ні від народних депутатів, ні від Президента. Тому казати про те, що Адміністрація Президента в теперішніх умовах може однозначно впливати на судові рішення, є явним перебільшенням.

Варто врахувати також наслідки вкрай популістських та безвідповідальних заяв окремих представників влади про необхідність одночасно звільнити всіх суддів України без дослідження результатів їхньої роботи та створити щось на кшталт “нових суддів”. Найбільшим аргументом на сьогоднішній день для таких недалекоглядних діячів є те, що всі судді  продажні і виконують політичні замовлення влади, нехтуючи законом і правами людини.

Наше рішення є непоодиноким прикладом того, що судді Івано-Франківщини не є суддями певних режимів, окремих політичних партій, рухів чи вподобань і здатні діяти самостійно та законно.

Що стосується тиску європейських правозахисних організацій, то якщо такий і був, він не може бути направлений на суд, оскільки однією з основних європейських цінностей, власне, і є абсолютна незалежність суду, а будь-який тиск на суд вважається злочином.

Однак варто зауважити, що апеляційний суд, приймаючи рішення про закриття справи відносно Коцаби, керувався не так позицією правозахисних організацій, як нормами європейського міжнародного права, серед яких основними є Конвенція з прав людини та інші міжнародні правові акти, що були прийняті та ратифіковані Україною.

Визначальною для суду була і практика Європейського суду з прав людини, що також є обов’язковою для застосування судами України як члена Ради Європи. Тобто Європейські принципи все ж таки мали величезний вплив для обґрунтування позиції та прийняття саме такого рішення.

Судді, як будь-які громадяни України, вважають неприпустимим нехтування європейськими правовими стандартами, оскільки Україна повинна їх дотримуватися на шляху до євроінтеграції.

– На Вашу думку, Коцаба є в’язнем сумління?

Я би не хотів давати оцінку особистості Коцаби як суддя, однак як громадянин України вважаю, що він є в’язнем хіба свого індивідуального сумління, яке не збігається з моїм та мільйонів інших громадян.

А питання особистого сумління виходить за площину юриспруденції і є вибором кожної людини.

Своє бажання та завдання, на мій погляд, він виконав  доніс до суспільства власну альтернативну думку та оцінку політичної ситуації, а суспільство почуло його та зробило свої висновки. Наразі ми маємо сформовані та дієздатні Збройні сили, здатні захищати Батьківщину від ворога, ми маємо достатньо охочих вступити на військову службу на контрактній основі, і заклики ухилитися сформувати ці сили всерйоз ніким не були сприйняті.

Але основне  ми не маємо так званого “політичного в’язня №1”, який в теперішніх умовах залишився із власною думкою, яка, крім певних політичних сил, наразі нікому не цікава. Це яскраво було продемонстровано в суді на проголошенні повного тексту ухвали колегії суддів. У залі, крім Коцаби, не було жодного журналіста, що в подальшому вилилося в прояви агресії та особистих образ зі сторони Коцаби щодо прокурора, який підтримував державне обвинувачення. Вперше Коцаба був позбавлений уваги до своєї особи та свого “месіанства”, і це вивело його з рівноваги та позбавило розсудливості.

– А як Ви оцінюєте роль слідчих, прокурорів та суддів першої інстанції, які, за змістом вашого рішення, фактично незаконно позбавили волі Коцабу?

Як би це не звучало парадоксально, оцінюю більше позитивно, ніж негативно. На моє особисте переконання, всі вказані особи діяли в межах своєї професійної компетентності та зробили все для того, щоб апеляційний суд зміг прийняти остаточне виправдувальне рішення. Поясню свою позицію.

Руслан Коцаба в найважчий період збройного конфлікту на сході України активно, на погляд більшості мешканців області, зайняв антиукраїнську позицію, що не могло не викликати обурення в суспільстві. Громадяни в цих умовах вкрай негативно ставилися до діяльності блогера, що було підтверджено в суді першої інстанції особами, які виступали як свідки.

Хіба не було підстав для слідчих Служби Безпеки України за таких обставин прореагувати на явно антидержавницькі виклики Коцаби, його участь у ворожих для України російських пропагандистських телеефірах? Звичайно, були.

Хіба не було підстав у судів першої та апеляційної інстанції для арешту Коцаби, якому вже була висунута підозра в державній зраді? Звичайно, були, бо на цьому етапі докази вини чи невинуватості не повинні розглядатися. Тримання під вартою за таким обвинуваченням є безальтернативним запобіжним заходом, передбаченим процесуальним законом.

І основне чи можна звинувачувати у затягуванні процесу суд першої інстанції, який в умовах нестабільності складу суддів з причин, які не залежать від самих суддів (непризначення суддів на посади після закінчення п’ятирічного строку, мобілізація суддів та інші), зобов’язаний був ретельно перевірити доводи сторін, допитати десятки свідків? Разом з тим, міський суд першим в своєму вироку визнав та застосував норми, які гарантують право на свободу слова, виправдав Коцабу за обвинуваченням у державній зраді.

Таким чином, всі виконали свою роботу та, будучи під особливим контролем преси та громадськості, добросовісно вважали себе правими у своїх позиціях. Іншими словами, виправданого утримували під вартою півтора року не через злий умисел чи колективну змову проти явно невинної особи, а це було об’єктивним наслідком особливостей кримінального провадження, яке об’єктивно розтягнуте в часі. Саме засудження хоч і було помилковим з причин відсутності на той час будь-якої судової практики застосування кримінального закону про злочини проти держави, але в найкоротший час було виправлене Апеляційним судом Івано-Франківської області.

Що стосується прокуратури, то вона як самостійна структура має право на власну правову позицію і вправі не погоджуватися із судовими рішеннями, оскаржувати їх як в апеляційному, так і в касаційному порядку. Ці процесуальні можливості можуть бути, за словами Генерального прокурора Луценка, використані в майбутньому.

– Чи повинна держава відшкодувати збитки та втрати ув’язненого?

Звичайно, і в повному обсязі. У випадку звернення виправданого у встановленому порядку до суду суд прийме рішення щодо компенсації втрат матеріального характеру та моральної шкоди за весь період ув’язнення, і це є нормальним явищем у правовій державі. Крім цього, розміри компенсацій не можна порівняти із тими збитками, які би понесла Україна після рішення Європейського суду з прав людини.

Коцаба не винен за статтями, які йому було пред’явлено в обвинуваченні, внаслідок чого і був виправданий. Однак ми всі повинні розуміти і те, що заклики не захищати свою Батьківщину з будь-яких мотивів чи власних переконань є суспільно небезпечними для будь-якої держави, яка дбає про свої інтереси, в тому числі і кримінальним законом.

На жаль, реальна політична ситуація Україні не дала можливості передбачити всі можливі виклики державі в особливий період збройних конфліктів на території держави, налаштувати кримінальний закон відповідно до потреб сьогодення.

Я надіюся, що законодавці це врахують і внесуть відповідні зміни та доповнення в закон, який буде більш ретельно захищати державу від закликів, направлених проти держави.

Судді не мають права законодавчої ініціативи, але я надіюся, що прикарпатські народні депутати підтримають ініціативу і внесуть у Верховну Раду відповідні законопроекти, серед яких буде спеціальна стаття, яка передбачає кримінальну відповідальність за публічні заклики про ухилення від мобілізації та військової служби чи інші дії, що підривають обороноздатність держави.

– Але Коцаба заявляв про відсутність російських військ і, відповідно, відсутність підстав для захисту України від зовнішнього агресора.

Твердження Коцаби все ж було подано у формі матеріалу блогера, тобто, по суті, не має жодного правового значення. Читачі можуть вірити чи не вірити цим словам.

Неправдивість такої інформації не може бути кримінально переслідуваною з огляду і на міжнародну судову практику, яка допускає, що журналіст може перебільшувати чи викривляти певні факти, при цьому ризикуючи своїм професійним іміджем і довірою. Кожен із журналістів повинен вибрати, до якого полюса він наближений і який рівень достовірності він представляє.

Більше того, пам’ятаємо яка боротьба йшла про визнання недемократичними та такими, що порушує права людини, внесення кримінальної відповідальності за наклеп, тобто поширення неправдивої інформації з боку журналістів щодо подій чи осіб. І на сьогодні в КК України така норма відповідальності відсутня.

Кримінально караною є лише така неправдива інформація, яка може тягнути певні юридичні наслідки. Наприклад, службові підроблення документів, які містять неправдиву інформацію, надання недостовірної інформації з корупційною метою чи використання завідомо неправдивої інформації в офіційних документах та інші.

Як я пригадую, Коцаба стверджував, що не бачив російських військ на сході України, а це може бути пов’язано з його особистими фізичними можливостями, в тому числі і станом його здоров’я чи зору.

– Чи не боїтеся Ви негативної оцінки рішення суду з боку учасників АТО чи якихось патріотичних організацій.

Суддя не повинен боятися результату своїх рішень, особливо коли такі рішення постановлено ним виважено, на підставі закону та власних переконань.

Що стосується Вашого запитання про негативну реакцію учасників АТО та інших сил щодо звільнення Коцаби, то такої не було.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: