четвер, 13 грудня

Як бурять газові свердловини на Прикарпатті: скільки вкладають і чим ризикують інвестори

У минулому столітті Франківщина та Львівщина були серед лідерів видобутку нафти і газу на території України. Зараз ситуація змінилася і більше газу видобувають на Полтавщині та Харківщині. Втім, за словами фахівців, наростити видобуток можна і на Прикарпатті за рахунок нових технологій, які дозволяють розконсервовувати старі та бурити глибші свердловини.

Про це КУРСу розповіли кандидат технічних наук, завідувач кафедри буріння свердловин ІФНТУНГ Ярослав Фем’як, завідувач кафедри розробки та експлуатації газових родовищ ІФНТУНГ Олександр Кондрат та головний інженер компанії "Надрагаз" Василь Війтенко.

 

Як усе починалося

Буріння почало розвиватися у 1850-х роках, коли Галичина була в складі Австрійської, а згодом Австро-Угорської імперії.

Тоді практикували вкрай примітивні способи буріння: ударний та ударно-канатний. Першими були міста Борислав і Надвірна. Там бурилися неглибокі свердловини, їх навіть називали свердловини-колодязі. Є інформація, що у Бориславі люди два-три метри копали вглиб – і вже черпали відрами нафту.

На початку ХХ століття буріння свердловин глибиною 1000-1800 м тривало від 3 до 5 років.

Першу розвідувальну газову свердловину бурили ударно-канатним способом в районі Дашави у 1920 році.

Стрімко розвиватися галузь почала з 1917 року, коли у Львівській політехнічній школі на кафедрі гірництва почали викладати глибоке буріння. А з 1 серпня 1963 року кафедра буріння у складі нафтового факультету була перенесена до Івано-Франківська.

 

Треба глибше

Сьогодні в Україні газ в основному видобувають в районі Дніпро-Донецької западини (Полтавщина, Харківщина). У Західному регіоні в межах Передкарпатського крайового прогину розташовуються здебільшого нафтові родовища, але зустрічають і значні газові поклади. Втім, вартість буріння тут значно вища. Оскільки видобуток вуглеводнів розпочався набагато раніше, то зараз треба бурити глибші, так звані похило-скеровані та багатовибійні свердловини.

Як пояснює Ярослав Фем’як, для такого буріння потрібні висококваліфіковані спеціалісти, сучасна техніка і технології та чималі кошти на розробку. 

Науковець зазначає, що сьогодні для компаній, зокрема для Укргазбидобування, актуальне питання реанімації старих родовищ і свердловин. 

Ярослав Фем'як

Ярослав Фем'як

"Після Другої світової війни у 60-70 роках в основному бурили вертикальні або викривлені свердловини. Зараз техніка і технологія дозволяє споруджувати похило-скеровані свердловини, що забезпечує більшу протяжність по пласту, а це збільшує зону фільтрації і відповідно якісно покращує видобуток", – розповідає Фем’як.

Розробку старих свердловин потрібно розпочинати з вивчення всієї документації. Дослідити, як вони бурилися і чи можливо щось змінити у тих свердловинах. Якщо старий ствол достатньо надійний, від нього можна робити ухил і бурити похило-скеровану свердловину.

Зараз використовуються різні способи буріння: роторний, з використанням вибійних двигунів, турбобурів, електробурів, гідравлічних вибійних двигунів. Головне завдання буровиків під час буріння – збільшити проходку і механічну швидкість буріння. 

Проект на будівництво свердловини фахівці розробляють відповідно до гірничо-геологічних умов.

"У цей проект в першу чергу закладають режимні показники буріння – осьове навантаження на породоруйнівний інструмент, швидкість обертання долота, вибір типу промивальної рідини і оцінку параметрів промивальної рідини. Бо буріння без промивки в принципі не проходить", – пояснює Фем’як. 

Промивка, промивальна рідина або буровий розчин – це набір хімічних речовин на основі нафти, води чи інших компонентів,  які застосовуються для промивання свердловин у процесі буріння.

За словами Ярослава Фем'яка, найпоширеніший зараз роторний спосіб буріння, коли породоруйнівний інструмент закріплений в роторі і обертає бурильну колону. Фактично відбувається процес руйнування гірської породи завдяки оборотам бурового долота і самої бурильної колони.

Під час буріння з вибійними двигунами процес інший. Там необхідна відповідна гідравліка.

"Подається буровий розчин, внизу вибійний двигун, вал. До валу кріпиться бурове долото, і за рахунок енергії потоку промивальної рідини він починає обертатися. Такими вибійними двигунами можемо бурити похило-скеровані і горизонтальні свердловини, бо роторний дозволяє робити тільки вертикальні", – каже Фем’як.

 

На Франківщині дорожче

У Західному регіоні на буріння свердловин затрачають більше часу та коштів. Все через міцніші і складніші гірничо-геологічні умови у порівнянні зі сходом країни.

"Гірські породи лягають під різними кутами, це впливає на режимні параметри буріння. Загалом, свердловина на три тисячі метрів раніше бурилася півтора-два роки. Зараз, враховуючи сучасні технології, бурять такі свердловини за 6 місяців. Знаю, що за американсько-канадськими технологіями бурять за 3 – 3,5 місяця", – говорить науковець.

Також тривалість буріння залежить від призначення свердловини. Якщо це видобувна свердловина, то можна пробурити швидше, розвідувально-пошукові буряться набагато довше, тому що їхнє завдання в іншому – постійний відбір керна, спуско-підіймальні операції.

"У 1990-91 році я працював в Уренгої, в Сибіру. Ми бурили пошуково-розвідувальні свердловини, поруч бурили видобувні. На глибину 3850 – 4200 метрів ми бурили два роки – рік і вісім місяців, а видобувні бурили 6-8 місяців. Ми були як першопрохідці: вивчали, робили постійний відбір керна, спуско-підйомні операції. Все це дуже затягує роботу, зате видобувники вже мали всю геологічну інформацію, знали, де зони ускладнень, і тому бурили значно швидше", – розповідає науковець.

"Дуже часто стаються ускладнення, аварії. Тому спрогнозувати, скільки триватиме буріння, важко", – підсумовує Фем'як.

Видобуток газу в селі Трач Косівського району: свердловина компанії "Надрагаз"

Буріння однієї розвідувальної свердловини коштує від 5 до 20 мільйонів доларів.

"На це впливає багато чинників: глибина, характеристика порід. Під час буріння відбирають проби самої гірської породи, яку називають керном, відбирають зразки пластових флюїдів, які досліджують в лабораторіях. Після цього мають характеритстику як порід, так і пластових флюїдів", – каже професор Олександр Кондрат, завідувач кафедри розробки та експлуатації газових родовищ ІФНТУНГ.

За словами доцента Фем’яка, зараз в Україні змінився сам підхід до буріння. Якщо за Союзу гналися за метрами, за показниками, а якість буріння не надто цікавила, то зараз мету диктує ринок – нарощення видобутку.  

Фахівці Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу готові до співпраці з будь-якими нафтогазовими підприємствами, в першу чергу з українськими.

"Перед нами всіма одна-єдина задача – нарощення видобутку газу і газоконденсату в Україні. Іншого виходу в нас немає, – каже Ярослав Фем'як. – Газ дорожчає, і нам треба забезпечувати свої потреби бодай на рівні комунальних послуг, а в ідеалі – і сфери виробництва".

 

Фахівці є, бракує грошей і техніки

Головний інженер компанії "Надрагаз", яка входить до групи "Бурізма", Василь Війтенко чітко називає головні проблеми галузі – застарілі технології та обладнання і брак інвестицій.

За словами Війтенка, в області бурять замало і часто використовують технології ще 80-х років минулого століття. Бізнес остерігається інвестувати в коштовне обладнання, бо не має впевненості в завтрашньому дні.

"Одноразове вкладання у якісну бурову оцінюється у 5 мільйонів доларів. Це для можливості буріння углиб на 3 кілометри. А ще супровідні речі, окрім механіки, – хімія. Багато допоміжної роботи навколо бурової. Треба збудувати дороги, покласти бетонні плити. Кожен власник намагається зекономити, аби мінімізувати ризики, бо далеко не кожне буріння є успішне", – пояснює інженер.

Василь Війтенко Надрагаз

Василь Війтенко

Буріння – складний і дорогий процес, який вимагає інвестицій з гарантіями. В умовах нестабільної вітчизняної економіки великі довгострокові – це рідкість і високий ризик.

Але що тримає українську газовидобувну галузь – це самі люди, каже Війтенко.

"Буримо тим, що є, але люди наші – молодці. Є кваліфіковані кадри. Та й рівень оплати праці вже достойний – від 60 грн за годину. Майстер отримує 120 грн на годину, а це вже більш як 1000 доларів на місяць", – розповідає інженер.

"Це важка робота, яка вимагає і розумових, і фізичних зусиль, – каже Війтенко. – Це робота для справжніх чоловіків".

Василь Крайник

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter - лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області! 

КОМЕНТУВАТИ