Навряд чи для когось є таємницею, що пологові будинки в багатьох містах України не такі, як мали б бути. Це якщо дуже м’яко сказати. Нерідко будівлі потребують капітального ремонту. Бракує сучасного обладнання. Хабарі давно стали буденністю. Ставлення персоналу до породіль часто вражає цинізмом. Історії, які розповідають жінки про свій досвід у пологових, інколи просто жахають: важко повірити, що в країні, яка замахнулася на європейські стандарти життя, таке взагалі може бути.
Жінки обходяться без теплої води, лежать на старих, ще радянських, ліжках, харчуються за 20 гривень на добу, самі купують усі ліки та ще й “дякують” лікарям. Звична реальність, чи не так?
В Івано-Франківську з комунальним перинатальним центром ситуація також складна. Хоча вкотре хочеться нагадати, що після децентралізації бюджет міста цілком може дозволити собі, наприклад, капітальний ремонт пологового, збільшити медичне забезпечення, покращити харчування. Але це питання пріоритетів міської влади. Наразі підхід до вирішення цієї проблеми у нас є точковим: гасимо, коли уже горить. Є скарги і публічний розголос – влада реагує. Мовчимо – нічого не відбувається, крім хіба паркетного піару з освяченням якого-небудь втридорога купленого апарата УЗД чи косметичного ремонту.
“Офіційний соцпакет”: мало б бути соромно
Івано-Франківський міський пологовий перинатальний центр (далі КНП “ІФМКЦ”) у досить важкій ситуації. Не те щоб геть нічого не робилося, але проблем у закладу маса.
Щоб об’єктивно оцінити, що зроблено новою владою за два роки і що треба зробити, коротка інформація про сам перинатальний:
- В акушерському корпусі КНП “ІФМКЦ” є десять пологових залів і дві операційних, 58 палат для перебування вагітних та породіль.
- В гінекологічному корпусі розташовано 33 палати і 2 операційні зали.
- За два останні роки міська влада відремонтувала в акушерському корпусі 2 операційних, 6 пологових зали, 27 палат.
- Щодо медичного обладнання, то лише в 2018 році перинатальний центр закупив систему УЗД MyLab 40 вартістю понад 2 млн грн. Жодної благодійної допомоги не надходило.
- Заповненість міського перинатального центру становить 102,1%.
І головне – що отримує безкоштовно породілля, яка поступає в перинатальний центр:
- безкоштовні комунальні послуги
- медичне забезпечення
- кількість медикаментів на суму 14,96 грн на день (!)
- чотириразове харчування на суму 19,25 грн на день (!)
Ось такий більш ніж скромний соцпакет для франківчанок пропонує міська влада. Пишатися геть нема чим.
Що кажуть жінки
Які спогади, враження, міркування у самих жінок про одну з найважливіших подій в їхньому житті, яка відбулася в нашому пологовому? Ми опитали майже півсотні франківчанок. Ми гарантуємо анонімність, тому жінки не боялися говорити відверто. Метою цього опитування для нас є максимально об’єктивно визначити проблеми, щоб окреслити шляхи вирішення і чітко сформувати відповідні вимоги до влади.
Отже, далі відгуки. Залишаємо тут мову оригіналу.
- Палата, в якій народжувала, була чистою, а от період післяродовий – жахливий. В палаті по 6-8 жінок ….жарко…. ванна кімната в жахливому стані… ну і плюс велика корупція.
- Персонал і лікарі – все чудово, анестезіологи криворукі, відділенню не вистачало гарячої води, була з перебоями. Ліжка старі та стрьомні. По чотири жінки в маленькій палаті – це жах. Була зима і було дуже тепло. Їжа погана.
- В допологовій палаті – це була єдина тоді палата з ремонтом та новими ліжками – немає на що скаржитись. Хоча бракувало шафи, бо ота на шість пацієнток, які мали по кілька сумок: на пологи, на дитину, для себе – взагалі не вміщувалися. От уже післяпологова палата – то зовсім інша історія. Металеві ліжка, які жах як прогинаються, оскільки я була після кесаревого розтину, то з нього встати було ох як важко, а ще треба враховувати, що біля тебе ніхто не може бути, навіть в першу добу, а дитина плаче… Туалети без дверей, ніякого інтиму, навіть якщо якусь породіллю веде чоловік до туалету – то “ну а що”.
- Душ душем не назвеш, так – піддон з краном, мийся як хочеш.
- Пологова зала – тут теж без пригод не було, от не зрозуміла я, чому в зал, де я народжувала, привели іншу породіллю на крісло. Хіба це гігієнічно??? Але тоді просто ні сил, ні бажання не було сперечатись, щось говорити. Хотілося винести з пологового тільки гарні емоції. Маю велику надію, що за три роки там хоч щось змінилось.
- Народжувала в сімейному родзалі за гроші, тому умови були непогані.
- Я попала на перезмінку. Один акушер приймав, а інший прийшов подивитись ще з іншими людьми. Дитину не віддали зразу (бо не заплакала відразу, а вже на коридорі), а поклали в реанімаційне відділення, де її довго тримали просто на столику (з 7 ранку до 12 дня). Душі страшні, кімната була нормальна, на трьох чи чотирьох. Не хотіли виписувати без того, щоб дати хабар медсестрі. Казали, що не можуть випустити, хоча на руках були всі документи на виписку. Прийшлось через задній вихід виходити. Ліжечка в кімнаті для немовлят такі, що туди хіба речі складати.
- Привітний персонал перекриває мінуси, там працюють дійсно хороші люди, але чому жінки мають мучитись в таких умовах? Якщо додати до всього кесарів розтин або епізіотомію, то ці три дні пережити зовсім непросто на таких ліжках і з таким харчуванням.
- Пологові зали скромні, але все необхідне було, плюс дуже гарне ставлення персоналу без грошей-зв’язків. В мій день був дефіцит післяпологових палат – окремих взагалі не було, спільні теж швидко розходилися. Для мене не було проблемою в цей раз, але могло б – після перших пологів я ще день не ходила нормально. Місць для супроводжуючих немає, навіть стільця – мати дівчини, в якої дитина померла, сиділа добу на краєчку ліжка, жах. І цю дівчину теж в загальну залу поклали… А так умови цілком хороші були: і душ, і ліжко, і палата, і відношення, і педіатр. Правда, не дозволяли на ніч світло вимикати і ходили різні продавці/батюшки інколи. І їжа, так, дивна… короче, не курорт, але мені було комфортно. Є з чим порівняти, коли обладнання краще, але радості від того нуль.
- Два дні до того досить тісна палата, родзал цілком ок, скромно, але ок (можна було їсти там, що хочеш, пити колу й слухати музику, палата загальна …загальний душ працював… а от у відділі, де недоношені дітки, а нам там довелося бути, інший рівень всього. Дають в п’ять разів більшу державну нічну сорочку, й не інакше, маленький родзал практично без нічого…. Зате ціла велика чиста палата твоя, бо бажаючих там народжувати нема. Найголовніше – якщо мати все ж принципи, то можна обійтися без домовлень, без лишніх аналізів, без подяк в конвертах, без оплат, щоб виписали, можна все зробити добре і без хабарів.
- Чекала гіршого, тому досвід назву скоріш позитивним. Але у приймальні о 3 ночі мене зустріла медсестра з буркотінням: “Я тільки заснула” (ну, вибачте, що дитина вилазить). Черговий лікар – без претензій, дбайлива і уважна. Я за пологи домовлялася, тому був зі мною і мій лікар, і чергова бригада. Всі – професіонали своєї справи. Хоча анестезіолог – нахальний і явно набиває собі ціну. Дякувати Богу, народилася здорова дитина. А от післяродове перебування – це капець повний. Без грошей медсестри навіть не рухнуться: треба розробити груди – плати, треба повторити процедуру – плати знову, просиш навчити самостійно позробляти – навідчіп пояснюють – і масти собі голову. Дитина плаче – купляй суміш, бо молоко ще не прибуло, а ніхто не хоче з тобою панькатися і допомагати правильно прикладати дитинку до грудей. Але педіатр – хороша і якась одна дитяча медсестра дуже хороша і дбайлива (можливо, тому, що молоденька?).
- Розетка у двомісній палаті працює тільки одна. Їжу краще свою мати, бо з того, що пропонували, то хіба курземе було півбіди. Туалет міг би бути з сидінням нормальним, а то і так фізично важко, ще й висиш над унітазом))) душ слизький, але хоча б працював 🙂 на флюорографію – через вулицю пензлювати!!)))) це взагалі був прикол 🙂 Та й взагалі, при самих пологах, незважаючи на те, що я мала ліки усі по списку, то мама моя бігала і докуповувала ще 100500 всяких штук, бо треба. Або рукавиці не тої фірми, або ще щось. Хоча дещо вони дали своє, а ми, звісно ж, відкупили потім.
- У післяродових палатах навіть шафи нема, всі речі на землі валяються, а їх – дофіга. А санітарки возмущаються, що бардак у палатах, щоби на землі нічого не стояло (цікаво, куди те все барахло скласти – в колиску?). Якось так все.
- Умови гарні, зауважень немає, проте народжувати, як виявилося, дуже дорого. Крім грошей (про які було обумовлено завчасно), лікарю, який приймав пологи, вимагали грошей для інших працівників закладу, багато з яких навіть на пологах не були.
- Умови жахливі, старі родзали, часто з закривавленими матрацами, старі інструменти, непонятні відра і т. д. Післяродові палати теж нічим не кращі. Люлька, в яку кладуть новонародженну дитину, просто чорна від часу і бруду. Про які бахіли вони там говорять?))
- Умови тоді бажали бути кращими – особливо душ, туалет, обладнання в оглядовій після пологів. Пам’ятаю також, що не на всіх ліжках були хороші матраци. Але фаховість і професіоналізм лікарів, акушерок і медсетричок варто похвалити – усі, з ким довелося зустрітися тоді, були відповідальними, приємними і готовими допомогти, добросовісно виконували свою роботу.
- Харчування: сніданок – це просто жах, це ж начебто пологовий будинок, а не карцер, обід і вечеря не менше здивує. А куди ті добровільні внески ідуть?..
- Погано те, що після родів, коли не можна вставати, вночі до дитини не навідуються медсестри (я вийшла з ситуації, заплативши 100 грн медсестрі, щоб вона приходила, коли я їй подзвоню). Після пологів санітарки в моїй присутності обговорювали, чому не заплатила за подачу судна чи води. Багатьох моїх коліжанок після родів зашивали інтерни. І це ненормально. Я вважаю, що якщо платиш за пологи конкретному спеціалісту (не важливо, що неофіційно), то платиш за якісне надання медичної допомоги. Також жахливі холодні металеві крісла, в яких можна простудити все, що завгодно.
- Допологові старі ліжка і постіль, мало розеток, старі вікна, після кесаревого була хороша палата з новим ліжком, персонал відносився нормально, не нав’язувався, але і коли треба, знайти можна було, про подяку мені не натякали і рідним також (з їхніх слів).
- Народжувала в нормальних умовах, тобто всі медикаменти сама купувала перед родами. Але коли в дитини брали кров з пальчика, то медсестри сказали, що немає в них ватки і спирту. Потім мені протягом двох днів не казали, яка в дитини група крові. Хоча я їх безперестанку питала, так як в мене резус мінус і мені проти 3 днів потрібно було вколоти антирезусний. А ще для дитини дали з нещасного візка верх замість нормального ліжечка, я підняла шум, то вже дали ліжечко. І ще медсестри так мені уколи робили, що в мене дотепер синці на попі. До самих родів – робили кесарево, претензій не маю. Я за платний роддом, щоб необхідні гроші дати в касу, а не в кишеню кожному і знати, що я прийду народжувати в нормальні умови і що в них є всі необхідні медикаменти.
До речі, якщо хтось хоче долучитися і взяти участь в опитуванні – вам СЮДИ
Проблеми
Попри те, що думок багато, легко простежити повторювані, спільні проблеми.
Умови. За відгуками жінок зрозуміло, що, крім самих ремонтів, які міська влада зараз потроху робить, необхідно закупити нові ліжка, збільшити кількість розеток, встановити додаткові шафи, зробити зручні душі, санвузли. Підходити до вирішення проблем комплексно – аби максимально задовольнити потреби вагітної жінки.
Іжа. Майже всі жінки скаржаться на жахливе харчування. Ну ніяк не може в наш час вартість 4-разового харчування становити 20 грн! Тому це проблема в топі, яка потребує негайного вирішення.
Медикаменти. Більшість жінок стверджують, що фактично всі медикаменти купують самі.
Корупція. Жінки домовляються про пологи і оплачують за них окремим лікарям (приватно), тобто це звичайний хабар.
Благодійні внески. Пацієнтки сплачують благодійні внески. На сайті Управління охорони здоров’я Івано-Франківської міської ради є звіт про благодійні внески КНП “ІФМКЦ”. За січень-травень 2018 року отримано 904, 6 тис. грн благодійних внесків, витрачено 738, 43 тис. грн. Назвати це звітом важко, бо ж цікаво не тільки те, скільки отримали і скільки витратили, але навіщо брали і як ці коши використали, на що.
Позитивні відгуки. Жінки нерідко позитивно відгукуються про сам персонал і лікарів, і навіть попри погані умови це тішить, бо власне від цих людей багато залежить, і їм, очевидно, також хотілося б працювати в комфортних умовах.
Сформувавши перелік ключових проблем, надалі будемо вивчати досвід інших міст і шукати шляхи їх вирішення.
Читайте в наступних блогах та приєднуйтеся до ініціативи.
Спільнота у фейсбуці: Нове життя в нових умовах #пологові_ІФ
Телеграм-канал: http://t.me/pologovi_if
