Фільм франківського журналіста, оператора на Майдані, добровольця полку «Азов» у війні на Донбасі, військового репортера Руслана Ганущака створений як телевізійний і вже завтра, 25 жовтня, о 20.00 буде показаний на телеканалі РАІ.
Прем’єра зібрала повну кінозалу – люди стоячи дивилися фільм. На показ були запрошені учасники Революції Гідності та батьки героя Романа Гурика. Автор включив у фільм епізод, де Роман з побратимами, прикриваючись щитами, тримають оборону та хвилину його відпочинку по тому. І ми цілу хвилину можемо бачити напружене обличчя юнака в його останні хвилини.
«Важливо, щоби наші наступники не тільки пам’ятали події, які вже стали частиною історії України на сторінках підручників, а й розуміли емоції, які були на Майдані, зрозуміли й відчули, як сталася Революція Гідності», – озвучила головний посил глядачам авторська група стрічки.
Руслан Ганущак каже, що слово «Майдан» досі є для нього магічним – означає особливу атмосферу, стан, єдність в діях, що доречно було би означити словом «феномен». Від першої ночі 8 грудня 2013 року, відколи автор став на Майдані, і до кінця лютого 2014 року він був постійним учасником цього феномену, постійним свідком всіх подій – перемог і трагедій.
«Всю першу ніч я простояв зі спорядженням наплічником – відчув, що він був у мене на плечах, тільки коли зняв уранці. Весь простір був переповнений доти невідомою мені енергією. Потім я зрозумів, що це енергія мотивованих позитивом людей, які справді зібралися виборювати зміни на краще. І цьому присвячена перша частина фільму», – зазначив автор.
Поділ – умовний. Його у фільмі робить музика і титри, що пояснюють події.
Друга частина фільму відповідає хронології Революції Гідності і відтворює трагічні сторінки Майдану. На відео, яке автор знімав для одного з німецьких новинних каналів, детально зафіксований не тільки перебіг подій, а й задокументовані персони, які брали участь у побитті та розстрілі протестувальників. Глядач може побачити обличчя, зброю, нашивки. Один з моментів, коли міліціонер за щитом опускає очі, а потім і голову під об’єктивом камери, багато пояснює. Так само, як і поява чоловіків в прикметній синьо-плямистій формі з оптичними прицілами на рушницях – на дахах будинків і на узвишшях прилеглих до Майдану вулиць.
«Не хочу, щоби лаяли, проклинали, ненавиділи, – знаючи, як відгукнуться ці кадри, каже Руслан Ганущак. – Хотів цим нагадати, що досі все залежить від нас – що Революція Гідності не завершена і не буде звершена ще, як видається, роки. Будуть змінюватися президенти й парламенти, та ніхто не принесе нам в долонях свободу, гідність, честь і добробут. Тільки від нас залежить, чи будуть вони – за все це треба продовжувати боротися».
Власне в цьому й полягає ідея фільму, яка відображена в його назві – мова про перезавантаження. Автор дає змогу пригадати, зануритися, пережити радість і біль, подумати про сенси.
“Важка психологічна робота – ще раз пережити все це”, – говорить про роботу автора над фільмом координаторка проєкту, відповідальна за музичну частину стрічки, керівниця квартету бандуристок «Гердан» ПНУ Віолетта Дутчак.
За її словами, думка створити документальний музичний фільм про Майдан постала ще в 2015 році, коли вони з Русланом Ганущаком зустрілися на презентації України за кордоном. Тоді кожен привіз свою частину України, і там вирішили їх поєднати. Тільки цього року навесні проєкт підтримав Український Культурний Фонд. На місцевому рівні до створення стрічки долучився телеканал РАІ.
Фільм створений для молоді від очевидців подій, говорить координаторка.
Бачиться ширше. Як виглядає, стрічка виразно апелює до середнього та старшого покоління – ставить немало неприємних запитань, на які треба давати самим собі чесні відповіді.
Одне з них очевидне і випливає з останніх кадрів – четвертим пунктом угоди з врегулювання ситуації в Україні, яку змушений був з лідерами Майдану підписати тодішній президент Янукович, було міжнародне розслідування злочинів проти учасників Революції Гідності. «Ніхто не уникне відповідальності», – сказав тоді Яценюк, маючи на увазі затриманих, розстріляних, безвісти пропалих.
