fbpx

15 працівників франківського медуніверситету рятували життя на фронті

Суспільство 17:55, 05.08, 2016

Завтра, 6 серпня, у багатьох країнах відзначають Міжнародний день "Лікарі світу за мир". Щорічно в день, коли сталося бомбардування японського міста Хіросіма, міжнародне співтовариство сумує за загиблими під час цієї трагедії 1945 року.

Відзначення Міжнародного дня "Лікарі світу за мир" є наразі особливо актуальним для України. Величезна кількість українських медиків врятували не одну сотню героїв у зоні АТО. Зокрема, 15 працівників ІФНМУ призвали до лав ЗСУ. Кожен із них здобув на війні неоціненний досвід, інформує прес-служба ІФНМУ.

Асистенту кафедри дитячої стоматології Андрію Кирилюку чи не найдужче запам’яталося, наскільки щиро вдячними були бійці за те, що їх лікують:

"Коли людина роками збиралася до стоматолога, проте в неї не було на це коштів, а в армії її пролікували, зробили реставрації з хороших матеріалів, і все безкоштовно, багато хто не вірив. Приносили сувеніри з вирізьблених гільз та використаних боєприпасів. Це все, чим можуть тобі віддячити на "передку", і це надзвичайно приємно. В такі миті розумієш, що виконуєш справді важливу роботу".

Доценту кафедри патоморфології та судової медицини Віктору Костюку довелося виконувати те, що він ніколи й припустити не міг. Найперше опановував хірургію, наприклад, розкривав карбункул. Хоча в мирному житті, як переконаний доцент, йому б це навряд чи вдалося зробити добре з першого разу.

"Але на війні, особливо в критичні моменти, ти про це не замислюєшся, – каже Віктор Костюк. – Коли необхідно рятувати людину, просто робиш усе можливе. І не завжди виходить за протоколом".  

Доцент розповідає, що на передовій відбувається багато дивних речей, які не піддаються логіці, зокрема, це стосується і законів медицини.

"На фронті я бачив рани, які за медичною теорією не мали б загоюватися. Але вони загоювалися", – розповідає він.

При цьому, як наголошує Віктор Костюк, тамтешні умови асептики залишали бажати кращого, бракувало найнеобхідніших медикаментів. Інструментарій доводилося обробляти в "Бетадині" – навіть спирту не було. 

Доцент кафедри дитячої хірургії ІФНМУ Михайло Глагович провів понад 200 складних операцій, з яких лише два випадки виявилися фатальними. Бували такі періоди, особливо під час напружених боїв у м. Мар’їнка, с. Піски, м. Авдіївка, коли щодня привозили по 60-70 важкопоранених вояків. Медик каже, що мусили оперувати на всіх столах, що були в приміщенні госпіталю. Не спали по кілька діб поспіль.

Читати також: "Не ховайтеся за спідниці жінок та матерів!" – дитячий хірург, боєць Михайло Глагович звернувся з фронту до тих, хто уникає мобілізації

Доцент кафедри дитячих хвороб післядипломної освіти Ярослав Семкович перебував на лінії вогню п’ять місяців. Вирушав як дитячий анестезіолог, а повернувся універсальним лікарем, котрий урятував сотні життів. Відважний медик пройшов усі бої під Курахово, Мар’їнкою, Красногорівкою. Група із трьох лікарів, серед яких був і іванофранківець, забезпечувала стабілізацію та подальшу евакуацію всіх пацієнтів у тилові госпіталі. Найдовший час, який доцент провів, не виходячи з операційної, – три доби. Ярослав Семкович каже, що неймовірна кількість адреналіну блокувала думки про їжу, сон чи відпочинок. Було важко, але рятували дзвінки з дому, волонтери або колеги, які приїжджали.

Бувало й таке, що місцеве населення перешкоджало роботі лікарів: не давали апаратуру, зачиняли палати в госпіталях.

"Вони вважали нас своїми злісними ворогами, які винні у війні, – пригадує Ярослав Семкович. – Щоправда, поступово вдалося досягнути порозуміння з місцевими жителями, і невдовзі за медичною допомогою вони вже приходили до нас самі…"

Героїчний іванофранківець запевняє: коли медик вирушає на війну, його спеціалізація не відіграє жодної ролі. В момент, коли необхідно надати допомогу, думається лише про порятунок людського життя.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl + Enter
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: