У хлопця не було особливого мотиву – за хвилину до загибелі Богдан Данищук зробив йому зауваження щодо погано вимитої підлоги. Щоб помститись, той дістав з рукава ніж і вдарив однокурсника в серце, пише Сегодня.
Читайте також: Нові подробиці вбивства 14-літнього ліцеїста на Прикарпатті
Сьогодні Павло Н. перебуває в СІЗО. На запитання матері "Навіщо?" вбивця її сина відповів: "Так ся стало".
У той же час він часто "зависає" в соцмережах, оновлює статуси, хоч це заборонено законом. Поліція веде слідство, і родичі вбитого дуже сподіваються, що винний понесе заслужене покарання.
Ми зустрілися з мамою загиблого Богдана, 47-річною Оленою Данищук, в Івано-Франківську.
Двадцать років тому вона переїхала на Прикарпаття з Камчатки – полюбила "гуцула", вийшла за нього заміж і народила трьох дітей. Але життя внесло свої корективи. Чоловік, з часом, знову поїхав на Камчатку, старші дочки, Святослава і Катя, поїхали до Москви вчитися, а вона залишилася разом з Богданом – єдиною відрадою і захисником. Щоб заробляти на життя, Лена відкрила кафе, а син мріяв стати військовим льотчиком і повезти маму в кругосвітню подорож.
"Ось постійно думаю, чому гинуть тільки добрі і світлі люди. До навчання в ліцеї, з першого класу, він чотири роки прислуговував у церкві. Ніхто ніколи не бачив, щоб він ліз у бійку, лаявся або хуліганив. Пам’ятаю, був період, коли ми зовсім залишилися без грошей, не вистачало навіть на молоко і хліб. Бодя продав на металобрухт свій старенький велосипед і купив продукти. У той же час він не був "маминим синочком" – займався рукопашним боєм і міг за себе постояти", – згадує Олена.
За словами жінки, за півроку до загибелі Богдан захотів побачити всіх своїх близьких – сестер, з якими не бачився майже два роки, батька, бабусю в Росії.
"Можливо, він щось передчував, адже навіть перебуваючи на лікарняному, замість того, щоб лежати, він пішов до школи до своїх однокласників і просидів з ними в класі всі шість уроків", – розповідає Олена.
До речі, перша вчителька Богдана пророкувала йому кар’єру священика і до цих пір зберігає букет квітів, подарований Богданом.
"Ви не уявляєте, як сильно всі діти плакали за Богданом. Він був дуже відкритим і милим. А спортивний ліцей – це було не для нього, але хлопчик сам зробив вибір, сам пройшов медкомісію і вступив. Пам’ятаю, як тільки він став курсантом, то приніс мені вазу з букетом квітів, сплетених з бісеру. І там була одна незабудка, а він каже: "Це для того, щоб ви мене завжди пам’ятали". Я цю вазу зберігаю дотепер", – розповідає Наталя Петрівна.
Богдана пам’ятають і в церкві, де він прислуговував.
У військово-спортивному ліцеї Надвірної ця трагедія також наробила багато галасу. Прощатися з Богданом прийшли всі, хто міг. Друзі Боді несли труну, і ніхто з чоловіків не приховував сліз за безглуздо загиблим товаришем.
До речі, за тиждень до загибелі сина мати їздила до ліцею запитати, як він вчиться і чи не порушує дисципліну – адже виховувати хлопця доводилося самостійно.
"Але про нього ніхто поганого слова не сказав. Викладачі запевняли, що він добряк, який любить брати на себе відповідальність", – каже мати.
У неділю, 29 листопада, зателефонував директор училища і повідомив, що син загинув від ножового поранення.
"Почувши це, я втратила свідомість. З того дня все пішло однією чорною смугою. Як мені розповідали очевидці, ніякої серйозної сварки між хлопцями не було. У спальному приміщенні, де знаходилося багато курсантів, хлопець з паралельного класу мив підлогу. Богдан повинен був приймати у нього наряд, але той погано виконав свою роботу і син зробив йому зауваження. Той моментально перестрибнув через ліжко, вихопив з рукава ніж і вдарив хлопчика в серце. Друг Боді відразу взяв його на руки і поніс в медпункт. Але було пізно. Він помер", – нарікає Олена.
Читайте також: У Прикарпатському військово-спортивному ліцеї, де сталося вбивство, з учнями працювали психологи.