Ольга Сворак, яка нібито півроку перебувала у полоні терористів ЛДНР, нову версію свого полону виклала російському виданню "Сноб".
Сворак вже не згадує, що у зоні бойових дій співпрацювала з СБУ та допомагала українцям. За новою версією, вона вирушила до бойовиків на зло коханому, який поїхав за кордон. Там у неї був також близький чоловік, який спершу гарантував безпеку, а відтак здав терористам.
На перебування у полоні жінка не скаржиться, оскільки там з'явився оперативний працівник СІЗО, чоловік з Криму, який хотів з нею відносин.
Подаємо коментар Ольги Сворак повністю:
"Моя війна почалася з того, що коханий чоловік поїхав за кордон, щоб забезпечувати мене. Я на нього за це сильно образилася, тому що всі документи він робив за моєю спиною. Ну і вирішила йому "зробити нерви". Так я потрапила в зону бойових дій.
Був там чоловік, який був мені досить близький емоційно. Не те, щоб я його сильно любила, але він обіцяв мені повну безпеку на території ЛНР. Вони там вже не українці, але ще не росіяни. Мені цих людей шкода. Ну, провели з ним в Антрациті пару місяців. А коли у мене на руках вже були зворотні квитки, він просто пішов і здав мене "народній міліції". Досі пояснити мотиви свого вчинку не може. Просто взяв мій ноутбук і телефон і відніс в штаб полку "Ярга".
Тут же за мною прийшли, мордою в підлогу. Там цей "Лєший", це його батальйон: о, шпигунка! Далі підвал – один, другий, третій. СІЗО. Мені пред’явили 336 статтю КК ЛНР: шпигунство.
Спочатку посадили в підвал в Антрациті: вулиця Свободи, будинок 1, а потім перевезли в Луганське МГБ. Там я провела сімнадцять днів. Мені пояснили дуже акуратно: якщо ти хочеш, дівчинко, виїхати звідси, то тобі треба зізнатися. Але мене полюбили. Хлопці самі мені говорили.
Ну я і записала відео, де зізналася у шпигунстві.
Потім мене перевезли в СІЗО, в камеру до жінок з особливо тяжкими злочинами: одна за грабіж, інша за вбивство, і ще була психічно хвора. Це було дуже цікаво. Але я там надовго теж не затрималася – включила істерику. Сказала, що не буду нічого їсти. З ким ви мене, людину з двома вищими освітами, посадили?
Я-то вже зрозуміла, що я хороший матеріал для обміну. І в СІЗО вони мене в образу не дадуть. Тоді мене перевели в камеру з жінкою без певного місця проживання. Гарячої води там не було. І я з нею повинна була перебувати там!
Була така Маша Варфоломеєва, сиділа в камері у "смотрящої". Там був плазмовий телевізор, електроплита і всі необхідні продукти. Зараз ця панянка розповідає, як над нею знущалися. Противно, коли брешуть!
Я справлялася. Писала вірші і малювала. Там по всіх стінах мої вірші – в прогулянкових двориках писала прямо. У МГБ мені не дали папір, сказали: ти нас намалюєш.
За пару тижнів до мого звільнення з'явився оперативний працівник СІЗО, чоловік з Криму. Він хотів зі мною відносин. Ну, ви розумієте. Я його цікавила як жінка. А що я могла зробити? Я, звичайно, чинила опір. Але, загалом, останнім часом він мені влаштував камеру нормальну, з телевізором на два тижні. Але взагалі-то сволота.
Звільняли мене довго і болісно. Війна – не жіноча справа. Жінка не повинна стріляти, розвідувати. Жінка повинна народжувати, а не вбивати. Повинна любити.
Це надумана війна. На ній всім зручно заробляти. Українському уряду зручно: вони отримують транші з Європи. Вигідно і Плотніцькому: він отримує з Росії. А люди хочуть тиші. Хочуть спокою. Наш парламент треба відправити туди, в зону АТО. Виховувати патріотизм".
26 грудня ватажки бойовиків ОРДЛО Олександр Захарченко та Ігор Плотницький заявили про намір передати Сворак депутату Надії Савченко. Наступного дня представники самоназваної "ДНР" передали її керівнику українського Центру звільнення полонених "Офіцерський корпус" Володимиру Рубану.
Після звільнення Ольга Сворак скликала в Івано-Франківську прес-конференцію і переконувала, що в ЛНР допомагала українцям і співпрацювала з СБУ. Але в чому полягала її допомога і співпраця, сказати начебто не має права.
Однак радник голови СБУ Юрій Тандіт спростував цю інформацію і заявив, що Сворак ніколи не працювала в СБУ і не виконувала жодних доручень служби.
