Газета "Голос серця" виходила в Станиславові щомісяця у 1927–1939 роках, а її редакція знаходилася по вул. Словацького, 20 (тепер вул. Тарнавського). Редактора звали Миколай Мартяк, а друкуванням накладу газети в різні часи займалися два підприємства – заклад Леона Данкевича, сина відомого друкарського магната, і фірма Кисілевського в Коломиї.
Читайте також: Станиславівські оголошення: як фліртували наші прабабусі
Гортаючи сторінки видання, ми бачимо, що його послугами користувалися й українці. Номер "Голосу серця" від 1 квітня 1932 р. опублікував шлюбне оголошення "милого, привабливого і здорового" 21-річного українця, який займався будівництвом доріг. Парубок прагнув познайомитися з жінкою до 40 років для створення сім’ї. Основні вимоги до потенційної дами серця – посаг від 10 тис. злотих і "щоб була відважна, не лякалася можливого виїзду за кордон для покращення спільної долі". Зацікавленим паням пропонувалося надсилати листи на адресу редакції під шифром "Користь".
Оголошення 25-річного українця, 1929 р.
Ще один 24-річний український кавалер, інтелігентний і культурний, на посаді з зарплатою 120 злотих у місяць прагнув познайомитися з гарною українкою середнього зросту, хазяйновитою і з посагом від 15 тис. злотих. Серйозні пропозиції від кандидаток приймалися під шифром "Незалежний".
Романтична пара. Поштівка, 1920-ті роки.
Наступний шукач щастя – 25-річний українець, який служив у війську, мав за плечима 5 класів освіти й торгову школу. Цей кавалер був перспективним нареченим, бо мав 8 тис. власного капіталу, та ще й служив при колії. Колійова робота тоді вважалася престижною, адже добре оплачувалась і давала право на різноманітні пільги. Вимоги до потенційної супутниці життя він висував досить скромні – вік до 28 років, веселий і лагідний характер, посаг від 10 тис. злотих. Національність та релігійна приналежність дами великого значення не мали.
Перша шпальта газети "Голос серця", 1928 р.
Газета не розділяла чоловічі й жіночі оголошення на окремі рубрики, а друкувала всі підряд, що трохи ускладнювало пошуки. Як це було типово для тих часів, шлюбні оголошення чимось нагадували бізнес-пропозиції. В чоловічих оголошеннях обов’язково вказувався розмір капіталу, наявного у нареченого, чи розмір його зарплати, а у жіночих – інформація про посаг.
Крім шлюбних оголошень, газета друкувала й іншу цікаву інформацію, яка мала допомогти читачам знайти своє особисте щастя. Так, у 1928 р. часопис надрукував статтю "Як завоювати жінку". Її автор зазначав, що "жінки часто вдають байдужість і навіть антипатію, але справжній знавець легко відрізнить удавану байдужість від справжньої. Варто лиш вийти на вулицю – мало знайдеться жіночих облич, з яких ви не зможете відгадати настрій їхніх власниць. Тим часом як обличчя чоловіка часто залишається нерозкритою таємницею. Завоювати жінку легко, якщо вам вдалося пізнати і зрозуміти її душу. Але пам’ятайте: у товаристві жінки, якій ви прагнете сподобатися, ви не повинні втрачати впевненості в собі. Бо ваша відвага – це саме те, що відрізняє вас від неї. Якщо своєю поведінкою ви нагадуєте "скромну мадонну", вам ніколи не стати жіночим ідеалом".
Перша шпальта часопису "Голос серця", 1938 р.
Газета також коротко подавала найважливіші міські новини. Так, у липні 1931 р. вона повідомила про трагічне завершення гімназійної екскурсії на природу поблизу від Галича. Один з учнів 5 класу другої станиславівської гімназії заплив надто далеко і втопився в Дністрі. В 1937 р. часопис повідомляв, що на вул. Коллонтая (тепер вул. Дністровська) замало ліхтарів, тому ввечері там завжди темно, а через поганий тротуар легко впасти і зламати ногу.
Читайте також: Станиславівські оголошення: чоловічий ідеал наших прабабусь
Часопис намагався застерегти своїх читачів від різноманітних шлюбних аферистів. У 1937 р. він повідомив про Дмитра Дмитрука з села Братківців, який називався вдівцем, закохував у себе дівчат і обіцяв на них одружитися. Потім аферист виманював у них гроші й зникав безслідно. Газета повідомляє, що таким чином він видурив у якоїсь довірливої панянки 10 злотих. Проте ошуканцю не пощастило. Його випадково зустріли у Станиславові його ж свати з Ямниці й здали до поліційного відділку.
Повідомлялося також про молодого станиславівського єврея, який щороку виїжджав на популярні гірські курорти і знайомився там з уже немолодими, але багатими жінками і складав їм компанію – звісно, не задарма. Ходили чутки, що після таких вояжів винахідливий молодик міг не працювати цілий рік.
Олена БУЧИК
Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter – лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області!
