Одним з найвідоміших дантистів Станиславова був Ізидор Вайнґартен, який відкрив свій кабінет у 1902 р. на площі Ринок, 16 поряд з популярною в місті дроґерією Б. Фалька. Ці будинки, так званий "єврейський квартал", були знищені в 1942 р. Перед тим, як почати практику стоматолога й зубного техніка в Станиславові, Вайнґартен працював у відомих спеціалістів Відня й Берліна і переймав у них передовий досвід. Пізніше лікар також регулярно їздив до Берліна, щоб підвищувати свою кваліфікацію.
Він успішно застосовував "американську" систему зубного протезування, в його майстерні пацієнтам встановлювали позолочені й каучукові зубні протези, містки, коронки. Каучукові протези були досить комфортними й еластичними, але їх доводилось постійно зберігати в склянці з водою, щоб матеріал не пересихав і на ньому не утворювались тріщини.
Все ж якість тодішніх протезів була суттєво гіршою, ніж сучасних, тож для більшого комфорту пацієнтам пропонували спеціальні насадки, які зменшували тиск на ясна і не давали протезу випасти з рота під час сміху, кашлю чи співу. Випадки, коли протез несподівано випадав, були не рідкістю навіть у вищому товаристві й ставали предметами анекдотів. Наприклад, у ті часи була популярна байка про одного світського лева, який розмовляв з дамою на балу, а коли засміявся, його зубний протез випав їй просто в декольте.
Заклад Вайнґартена в кам'яниці Ляхавця. Поштівка з колекції З. Жеребецького
Як бачимо з оголошення в газеті "Кур’єр станиславівський" від 19 травня 1907 р., Ізидор Вайнґартен змінив адресу й переїхав до новозбудованої кам’яниці лікаря Аполінарія Ляхавця (нині вул. Шашкевича, 4). Своє дентистично-технічне ательє Вайнґгартен розмістив на другому поверсі кам’яниці. Оголошення повідомляє також, що заклад шукав практиканта.
В 1911 р. відомий стоматолог важко захворів і пережив операцію. За його здоров’я боролися найкращі лікарі міста, і їм ледве вдалося його врятувати. Перед Першою світовою війною в дентистично-технічному ательє працював уже Леон Вайнґартен, мабуть, син попереднього власника.
Крім дентистично-технічного ательє Вайнґартена, відомим був і заклад Адама Рачинського, що знаходився на другому поверсі кам’яниці Горовіца (нині вул. Грушевського, 1). Пан Рачинський не лише лікував зуби, а й "вухо-горло-ніс". В його кабінеті також можна було придбати зубні протези англійського й американського виробництва. По вул. Третього Мая, 5 (нині вул. Грушевського) вів прийом стоматолог Адольф Льовнер, а по вул. Собєського, 13 (нині вул. Січових Стрільців) – Роман Яросевич.
Інколи вирвати хворий зуб допомагали й… перукарі. Їхні послуги коштували дешевше, але чим закінчувались такі візити, видно з фейлетону в "Кур’єрі станиславівському" за 1912 р. "На бічній вуличці я зауважив напис біля входу "Тут виривають зуби без усякого болю". Зуб болів немилосердно, тож я зайшов. Цирульник якраз займався іншим клієнтом. Виривав зуб, але як виривав! Чотири чи п’ять разів накладав щипці, притискав жертву колінами й немилосердно потів. Пацієнт кричав і стогнав. Нарешті цирульник з тріумфом підняв над головою щипці, з яких стирчав великий зуб. "Здається, ви вирвали мені здоровий зуб", – простогнав клієнт…"
В аптеках Станиславова можна було придбати різні засоби для догляду за зубами – щітки, пасти, порошки, рідину для полоскання рота. Так, в аптеці Казимира Арматиса (нині вул. Січових Стрільців, 26) лише за одну корону пропонували "дуже ароматичний зубний порошок, який досконало чистить зуби і береже їх від псування", а також зубну пасту "з сильним м’ятним запахом і дуже приємним смаком" по 50 галерів.
Читайте також: Станиславівські оголошення: як у місті курили сто років тому
Проте деякі гігієнічні процедури кінця ХІХ й початку ХХ ст. викликали б шок у наших сучасників. Так, у багатьох поважних родинах було прийнято полоскати рот відразу після їжі, а після цього просто за столом випльовувати використану воду на тарілку. Слуги приносили воду в посудинах і ставили їх перед кожним гостем. Деякі гості не знали, для чого призначені ці посудини, тож воду з них просто випивали…
Олена Бучик
