Анатолій Вакарчук, дослідник культури й історії Гуцульщини, опублікував світлини перших сходжень на Говерлу взимку.
"У 1893-му році такий собі пан Тадеуш Смольоховській почав проводити ризиковані соло-виходи на зимові схили Східних Карпат, та ще двоє відчайдух з Татарова Юзеф Шнайдер і Маріан Малашиньскі почали розкатувати Карпати на лижах марки "Пан склепав з чого Бог послав", а посилав, мабуть, шось файне, бо працювали ті добродії в конторі лісничої управи", – написав Анатолій Вакарчук.
Зимою 1897 р. Шнайдер із колегами зійшов на Говерлу. І то було перше зимове сходження, вважає Вакарчук.
Згодом у 1907 році у Львові створили Карпатське Товариство Нартярське (КТН), яке нараховувало 22 завзятих нартярів та туристів, і 1-го лютого того ж року вони організовано видряпалися на полонину Гропа, 16 лютого опанували Тростян, а 9 березня знов організовано каталися Бескидами.
У січні 1908 р. КТН видало брошуру з інструкціями під назвою "Нарти та їх використання" авторства Романа Кордиса, а нартярський рух набував щораз більшого поширення. У тому ж році були створені Кола КТН у Перемишлі й Кракові. Перед початком Першої світової війни Клуб вже нараховував 403 члени. За пропозицією Зиґмунта Клєменсєвіча і Романа Кордиса, було вибране Славське в Бескидах як база для виходів, де заздалегідь було домовлено про місця для ночівель, а в 1910 р. розпочалося будівництво власного схроніска.
Втім, фотограф і дослідник історії Гуцульщини Роберт Ерік висловив сумнів щодо першості сходження на Говерлу в 1893-му році. Він повідомив, що в 1877 р. в Кракові вийшла книжечка "Прогулянки по Східних Карпатах". І там вже описані походи Говерлу. "То хіба не було раніше зимових сходжень на гору? Я думаю, що були. Так що на рахунок першого зимового походу на Говерлу є трошки сумнів. Принаймні у мене", – зазначив Роберт, опублікувавши сторінки книжки.