вівторок, 23 квітня

Станиславівські оголошення: про гіпноз та інші експерименти

На початку ХХ століття в Європі ввійшли в моду гіпнотичні сеанси, дослідження можливостей людської психіки, а також різні психологічні експерименти. Осторонь від цієї тенденції не залишився навіть провінційний Станиславів.
Гіпнотичний сеанс. Фото, поч. ХХ ст. Гіпнотичний сеанс. Фото, поч. ХХ ст.

В березні 1908 року в Станиславові відбулася цікава подія – гіпнотичний сеанс, який викликав значне зацікавлення в місті. "В салоні адвоката пана К. зібралося невеличке товариство, – писала преса. – Син господаря дому, молодий психолог, учень знаменитого німецького професора Вільгельма Вундта з Лейпцига, прийшов ознайомити нас із явищем гіпнозу. Нарешті з’явився пацієнт – це був рослий і кремезний парубок, слуга господарів. Після того, як гіпнотизер порухав руками, парубок, який сидів у кріслі, занурився в глибокий гіпнотичний сон, що тривав близько 20 хвилин. В цьому стані він виконував усі накази гіпнотизера – ходив, скакав, танцював. Його тіло не відчувало болю, він не реагував на укол шпильки і полум’я свічки. Тіло стало дивовижно твердим. Один із гостей, дуже сильний чоловік, не зміг зігнути руку пацієнта, така вона була тверда. Пізніше парубок ліг таким чином, що його голова знаходилась на спинці одного крісла, а ноги на спинці іншого. Тіло висіло в повітрі. Гіпнотизер наказав йому, щоб після пробудження він не мав жодних болів і ні про що не пам’ятав.

Потім гіпнотизер порахував до п’яти, наказавши пацієнтові на рахунок "п’ять" прокинутися. Той прокинувся і здивованим поглядом подивився на людей, що його оточували. Звичайно, ми його засипали питаннями. Пацієнт відповів, що зайшов до покою хвилину тому і сів у крісло. Один з гостей, пан З., сказав, що теж готовий узяти участь в експерименті й стверджував, що на нього гіпноз не діє. Але через 10 хвилин він уже був у стані гіпнотичного сну і лише час від часу робив спроби опиратися волі гіпнотизера. Коли пробудився, він нічого не пам’ятав, з торжеством глянув на товариство і промовив: "Хіба ж я не казав, що на мене гіпноз не діє?" Присутні вибухнули голосним сміхом. За ходом сеансу уважно спостерігав місцевий штабний лікар, готовий у будь-яку мить прийти на допомогу".

Однак займатися гіпнозом мав право далеко не кожен. В 1893 році вийшла постанова лікарського департаменту у Відні, яка дозволяла проводити гіпнотичні сеанси лише дипломованим лікарям чи психологам, причому сеанси мали відбуватися лише у присутності свідків, бажано теж медиків. Перша ж постанова, яка обмежувала гіпнотизерську діяльність, вийшла в імперії ще у 1795 році.

Великим успіхом у Станиславові користувалися й лекції на психологічну тематику. В 1901 році у залі театру психолог М. Зайнфельд прочитав лекцію "Про людську мову". Як стверджував лектор, усі мови світу базуються на досить обмеженій кількості звуків, які може видавати мовленнєвий апарат людини. Вчений також розповів про значення міміки і жестів у щоденному спілкуванні.

В 1912 році до міста прибув відомий варшавський психолог Владислав Давид (1859-1914), який прочитав кілька лекцій у приміщенні міського казино (тепер вул. Незалежності, 12).

Психолог Владислав Давид

В рекламі лекцій газета "Кур’єр станиславівський" від 25 лютого 1912 року повідомила, що вони були організовані силами місцевого науково-літературного товариства імені Словацького. Перед тим психолог виступав у Львові й Кракові, де його лекції мали великий успіх. В останні роки життя пан Давид вивчав не лише психологію, а й містику, тому його лекції мали містичний відтінок. Перша називалася "Зиґмунт Красінський і сучасний спіритизм", а друга – "Психологія юрби". В подальших номерах газета повідомила, що місцева публіка теж виявила до цих лекцій значне зацікавлення.

Оголошення про лекції Владислава Давида. 1912 рік

Цікаві психологічні заходи відбувалися в місті й у міжвоєнний період. Так, у 1936 році в театральній залі Станиславова відбулося психологічно-мистецьке дійство "Суд над подружжям", яке викликало в місті справжню сенсацію. Спочатку глядачам продемонстрували сценки з життя пересічного подружжя, зіграні акторами. Дружина в цій виставі представлялася вередливою, надмірно випещеною батьками й істеричною, а чоловік – неемоційним прагматиком і циніком. Потім з лекціями виступили психологи й правники, які давали поради, як порозумітися у шлюбі, що робити у разі подружніх конфліктів і як уберегти від стресу дітей.

В 1936 р. в міському театрі пройшла психологічна вистава про подружні конфлікти

В 1938 році за ініціативи єврейської громади в місті з’явилося ще одне корисне нововведення – психологічна порадня для дітей. Психологи та інші спеціалісти обстежували школярів і давали поради їм та їхнім батькам, які здібності дитині варто розвивати і яку професію краще обрати в майбутньому. Мабуть, такий заклад був би корисним і для сучасного міста.

Олена БУЧИК

Підписуйтеся на КУРС у Telegram та Twitter - лише найцікавіші і найважливіші новини Івано-Франківська і області! 

КОМЕНТУВАТИ